Сторінка
9

Основні джерела інвестицій

На рівні підприємства чи компанії вигідність, перевага інвестицій визначаються таким чином, що керівництво рідко звертає увагу на якісь окремі фактори, а лише на такі, що безпосередньо стосуються економіки підприємства чи компанії. Водночас у державних фінансових розрахунках розглядаються ті статті витрат і доходів, що включаються в державний бюджет. Але макроекономічні наслідки рішень підприємств, компаній, держави й окремих громадян більш вагомі. На них впливають також фактори, що безпосередньо не враховуються у підсумкових розрахунках підприємства або не входять в дебет чи кредит державного бюджету. Звідси постає потреба у розширенні аналізу наслідків тих чи інших інвестиційних рішень саме на стадії проекту, у прогнозуванні наслідків майбутнього розвитку економічного процесу загалом.

Критерієм ефективності капітальних вкладень є мінімальні витрати ресурсів на виробництво і транспортування продукції в результаті здійснення цих інвестицій. Під час розрахунку ефективності діяльності до інвестиційних витрат в основні виробничі фонди також додаються витрати на створення оборотних фондів. Крім прямих вкладень також враховуються супутні, що забезпечують пуск об'єкта в експлуатацію (будівництво під'їзних колій, ліній електропередачі, інженерних мереж), і такі, що призначені для розвитку виробництва — забезпечують виробництво постійно поновлюваними елементами основних фондів.

Порівняльну економічну ефективність інвестицій розраховують за формулою приведених витрат (В):

В= С + ЕК,

де С — собівартість готової продукції; Е — коефіцієнт ефективності; К— сума інвестицій (капітальних вкладень).

Для розрахунків ефективності використовують також показник рентабельності:

де Ц— вартість річного обсягу продукції; С — собівартість річного обсягу продукції; К— сума інвестицій (капітальних вкладень).

Ефективність інвестицій неоднакова в часі. Про це можна судити по відношенню приросту капітальних вкладень до приросту національного доходу: що більше це відношення, то вище капіталоємність національного доходу, отже, більше додаткових інвестицій треба зробити в розрахунку на одиницю приросту національного доходу. Це, у свою чергу, потребує високої частки нагромадження в національному доході.

Питання вибору напрямів і обсягів інвестицій часто розглядається у різних публікаціях і обговорюється на конференціях. Причин підвищеного інтересу до проблеми раціонального інвестування останнім часом можна назвати небагато.

Насамперед суттєво зросли відповідальність і ризик при використанні інвестиційних ресурсів в умовах переходу до ринкових форм організації виробництва. Крім того, в умовах ринкових відносин, коли стрімко розвивається економіка, частіше спостерігаються поодинокі капітальні вкладення. Через це правильний вибір інвестиційних програм стає більш складною і відповідальною справою.

Зазначимо також зміни, що відбуваються при формуванні капіталу в сучасну епоху інформаційних технологій. З прогресуючим нагромадженням і розвитком науки і техніки зростає питома вага постійного капіталу, підвищується технічна озброєність праці, збільшуються масштаби засобів праці, її продуктивність. Усе це підвищує зв'язаність капіталу в засобах праці, зменшує його маневреність. У результаті зростає зацікавленість у правильному виборі об'єктів і масштабів інвестицій; адже робляться занадто великі ставки в боротьбі за одержання прибутків. Перед економічною наукою постає проблема пошуку критеріїв вибору найвигідніших інвестиційних проектів. Вирішальним критерієм при цьому є одержання максимального прибутку. Поряд із прямою вигодою, що одержується в поточний момент, усе більшого значення надають очікуваній вигоді. При цьому оцінюються можливості витіснення конкурентів з ринку, розраховуються вигоди від "вторинного ефекту", що забезпечується розвитком виробництва і подальшими інвестиціями, тобто вигоди, що виходять за межі окремого підприємства чи компанії. Що крупніше корпорація, підприємство або що більше капітал, яким вони володіють, то більше у них з'являється можливостей, разом з інвестиціями, що швидко дають великий прибуток, здійснювати вкладення, які забезпечать значні прибутки в майбутньому. Зазначимо, що доходи і витрати поточного моменту нерівноцінні майбутнім. Звідси виникає необхідність їх порівняння.

У ринкових умовах будь-який капітал, вкладений у підприємство чи фірму, розглядається як зайнятий, за який потрібно виплачувати відсоток. Якщо навіть підприємець вкладає свій власний капітал, він, щоб не зазнати збитків, повинен враховувати у своїх витратах відсоток на капітал, не менший того, що міг би бути отриманий, якби цей самий капітал він надавав будь-кому у довгостроковий кредит. Цей відсоток звичайно враховують ще на стадії проектування підприємств та інших об'єктів у ринкових умовах, коли порівнюють різні варіанти і обирають найвигідніший з них. Крім відсотка, що являє собою частку банкіра, як би "ціну капіталу", враховується також можливість одержання підприємницького доходу, прибутку. Тут багато чого залежить від конкретних умов виробництва: наявності забезпеченого збуту, постачання сировини, палива і енергії, ступеня використання робочої сили.

При визначенні найвигіднішого варіанта інвестицій у межах підприємства чи компанії їх керівництво застосовує різні методи розрахунку. На практиці більшість окремих суб'єктів господарської діяльності часто використовують дуже грубі прикидки, що засновані на досвіді, здогадах, припущеннях, а також на інформації про дії конкурентів. Фірм, що застосовують систематичні методи розрахунку, мало. Це звичайно великі фірми, що володіють кращою інформацією і мають достатній штат фахівців. Основним завданням останніх є вивчення кон'юнктури ринку, розвитку техніки і т. ін. У США, наприклад, є і спеціальні консультативні фірми, що прогнозують зміни економіки, попиту, цін. Навіть великі підприємства надають перевагу більш простим і зрозумілим методам, що не потребують багато часу, до того ж при складних розрахунках часто доводиться використовувати дуже наближені дані, тому одержуване рішення може виявитися далеко не точним. Водночас умови мінливої кон'юнктури і конкурентної боротьби часто вимагають від керівника прийняття швидких рішень.

Накопичений світовий досвід з регулювання інвестиційної діяльності може бути використаний на початку реформ в Україні, які тут звелися переважно до лібералізації цін, що призвели лише до деформування структури економіки. Так, при загальному спаді промислового виробництва найбільшою мірою зменшилося виробництво споживчих товарів. Структура економіки України, насамперед через існуючу цінову, бюджетну і кредитно-грошову політику, змінюється тільки в погану сторону. Підвищення цін і невідповідність їм заробітної плати тільки погіршують ситуацію. Заходи економічної реформи, здійснювані під гаслом наближення до кращих світових зразків, на практиці ведуть до подальшого віддалення від цих зразків. Оскільки інвестиції не спрямовуються у високорентабельні, соціально орієнтовані ринкові сфери, то немає сенсу чекати якихось позитивних зрушень загалом в економіці.