Сторінка
3

Основні джерела інвестицій

Згідно зі змінами до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР підприємства України стали застосовувати систему нарахування амортизації основних виробничих фондів у межах податкового обліку за методом спадного залишку (за винятком витрат на розвідку, дорозвідку та проектування розробки родовищ, які амортизуються за виробничим методом і розглядатимуться окремо).

Законодавчо затверджений підхід до нарахування амортизації був принципово новим для вітчизняних підприємств, крім того, його сучасні ознаки істотно відрізняються від теоретичних основ нарахування амортизації за відповідною методикою. Так, запроваджено три групи основних фондів (без урахування групи витрат на розвідку, дорозвідку та проектування розробки родовищ), для кожної з яких встановлено відповідні норми амортизації. До кожної групи належать об'єкти, які мають різні терміни експлуатації та умови спрацювання, що сучасною системою не враховується. Крім того, економічні наслідки переходу на нову систему нарахування амортизації для підприємств із різними умовами спрацювання основних фондів істотно вирізняються.

Метод спадного залишку в умовах дисконтування надходжень майбутніх періодів за рівних вихідних умов і відповідного значення норм амортизації створює більший потік відрахувань, ніж лінійний метод, що використовувався раніше. Але основними ознаками нової системи нарахування амортизації в Україні було запровадження невідповідних норм за групами основних фондів, а також швидка зміна бази для нарахування амортизації, що призвело до миттєвого зменшення сум амортизаційних відрахувань на підприємствах із великим відсотком спрацювання об'єктів.

Проведені дослідження свідчать, що у разі переходу на систему нарахування амортизації за теоретичними засадами методу спадного залишку із значенням спрацювання основних фондів, що перевищує деякий критичний рівень, умови амортизації об'єктів основних фондів істотно погіршуються, а зменшення сум амортизації на підприємствах призводить до збільшення бази нарахування податку на прибуток. Критичні значення спрацювання об'єктів за групами, при яких перехід на метод спадного залишку є доцільним для власника основних фондів, становлять: І група — близько 47 %; II — 39 %; III група — 44 % (з похибкою до 2 %), причому із застосуванням знижувальних коефіцієнтів та необгрунтованих норм амортизації критичні значення зменшуються. Спрацювання за І групою основних фондів на підприємствах народногосподарського комплексу у 2000 р. становило близько 60 %.

Крім того, лінійний метод нарахування амортизації передбачає визначення кінцевого терміну корисного використання об'єкта, тоді як сучасна система передбачає списання об'єкта І групи основних фондів за умови досягнення залишкової вартості на рівні 100 неоподаткованих мінімумів, а для II та III групи окремий облік спрацювання об'єктів взагалі не передбачається. Отже, завдяки нарахуванню амортизації від залишкової вартості, що періодично зменшується, термін корисної експлуатації об'єктів І групи залежить виключно від їх первісної вартості, яка, до речі, розраховується за низкою складових, а термін повної амортизації об'єктів "розтягується" на необгрунтовано тривалий час.

Результати порівняння сучасних ознак вітчизняної системи нарахування амортизації в межах податкового обліку із теоретичними засадами відшкодування витрат на придбання об'єктів основних засобів, а також із світовим досвідом стосовно забезпечення справедливого нарахування амортизації дали можливість дійти висновку, що сучасна система амортизації основних засобів в Україні спрямована виключно на поповнення державного бюджету за рахунок штучного збільшення бази нарахування податку на прибуток. Крім того, світовий досвід свідчить, що доходи державного бюджету внаслідок впровадження такої політики є тимчасовими, оскільки штучне "зв'язування" коштів у необігових активах затримує їх перехід до обігових коштів, кожний обіг яких створює базу для оподаткування.

Погіршення умов відшкодування витрат на придбання основних засобів негативно позначиться також на інвестиційній активності у фондомістких галузях, до яких, безумовно, належить видобуток вуглеводнів. У зв'язку з нестабільністю вітчизняної валюти значно підвищується коефіцієнт дисконтування, що призводить до знецінення надходжень майбутніх періодів, у тому числі й амортизаційних відрахувань. Традиційне значення коефіцієнта дисконтування (10 %), що використовується для внутрішніх розрахунків, значно нижче навіть за банківські ставки за депозитними рахунками для юридичних осіб, а тому для проектів, що передбачають залучення сторонніх коштів, не може бути застосоване.

Заходи щодо оптимізації відновлення основних фондів максимізацією сум амортизаційних відрахувань можна поділити на два основні перспективні напрями:

1) оптимізація системи нарахування амортизації для підприємств;

2) запровадження програми оптимальної модернізації та ремонту основних фондів у межах підприємства.

Коригування норм амортизації за групами пов'язане із прийняттям Верховною Радою України відповідного рішення. Будь-яке підвищення норм амортизації призведе до зменшення бази нарахування податку на прибуток, причому для скасування негативного впливу переходу газовидобувних підприємств на систему нарахування амортизації за методом спадного залишку норми амортизації за І групою основних фондів необхідно збільшити приблизно у 2,2 раза (тобто до 2,75 % на квартал).