Сторінка
2

Основні напрямки гідрологічних досліджень кафедри гідрології і гідрохімії київського національного університету імені Тараса Шевченка (1949-2000 рр.)

З приходом Б.А.Пишкіна, відомого вченого-гідротехніка та гідролога, на кафедрі починають розроблятися питання динаміки берегів водосховищ – нового на той час наукового напрямку. Вивчалися питання гідродинаміки прибережної зони, дії вітрових хвиль на гідротехнічні споруди і береги. Вченими кафедри були розроблені методи прогнозів розмірів та темпів формування берегів, шляхи та засоби кріплення берегів водосховищ від розмиву та затоплення, методи захисту від занесення портів, водозаборів, водоскидів судноплавних каналів та інших берегових споруд (Б.А.Пишкін, С.М.Лисогор, В.М.Максимчук). Разом з відділом гідродинаміки хвиль Інституту гідромеханіки НАН України були виконані значні роботи, головним чином натурні дослідження, на Каховському, Кременчуцькому та Київському водосховищах. Результатом спостережень за вітровою ерозією укосів берегів та споруджень було розроблення рекомендацій по рослинному захисту незакріплених укосів від вітрової ерозії. Опубліковані монографії: “Динаміка берегів водосховищ” (К., 1965), “Дослідження вздовжберегового руху наносів на водосховищах” (К., 1967), “Регулювання вздовжберегового потоку наносів” (К., 1972).

В зв”язку з прийняттям у 70-ті роки ряду важливих постанов і законів, спрямованих на зберігання та використання водних ресурсів (“Основы водного законодательства Союза ССР и союзных республик” (1970 р.), постанов “О мерах по дальнейшему улучшению охраны природы и рациональному использованию природных ресурсов» (1972 р.), «О мерах по предотвращению загрязнения бассейнов Черного и Азовского морей» (1976 р.) та інших) передбачалося здійснення заходів по комплексному і раціональному використанню та охороні водних ресурсів. Для успішного здійснення намічених завдань та розроблення заходів по комплексному використанню водних ресурсів України, викладачами кафедри (С.С.Левківський, М.Г.Галущенко, Л.М.Козінцева) були виконані дослідження кількісного та якісного стану вод, їх розподілу по території, коливаннях в часі, використанні в різних галузях народного господарства. Ці дослідження знайшли відображення у монографії С.С.Левківського “ Водные ресурсы Украины” 1979 р. Він також у співавторстві з С.М.Лисогором та Л.М.Козінцевою підготував та опублікував в 1982 р. навчальний посібник “Комплексное использование и охрана водных ресурсов СССР».

Серед навчальних посібників, що були опубліковані викладачами кафедри у цей період, слід відзначити книжки С.П.Пустовойта “Гідрометрія” (1974 р.) та колективну працю “Основи загальної гідрології” за редакцією С.С.Левківського (1975 р.).

На другому етапі (80-ті роки) у науковій тематиці гідрологічних досліджень кафедри зростає значення робіт, пов”язаних з оцінкою впливу господарської діяльності на формування водних ресурсів (С.С.Левківський, М.М.Паламарчук, А.Б.Корзаном). Разом з установами Гідрометслужби України та рядом проектних і науково-дослідних інститутів проводяться роботи по оцінці дощового стоку північного заходу України в умовах осушення їх водозборів (1980 р.), виявленню можливих змін стоку Дністра під впливом господарської діяльності (1981 р.), зміни водних ресурсів найбільших рік України внаслідок розвитку богарного землеробства (1983 р.), дослідженню деяких аспектів водного режиму дельти Дніпра в умовах антропогенового впливу (1985 р.), оцінці водних ресурсів Донбасу в умовах інтенсивного господарського освоєння (1988 р.).

Одним з нових напрямків наукових досліджень кафедри у 80-ті роки стає дослідження руслових процесів на річках України (О.Г.Ободовський, Є.С.Цайтц). Це дослідження руслоформуючих витрат річок Кримського півострова (1984 р.), річок басейну Дніпра (1985 р.). Протягом 1989-85 рр. викладачами кафедри (Є.С.Цайтц, М.Г.Галущенко, О.Г.Ободовський) виконувалися дослідження руслового процесу у великих земляних каналах півдня України. Роботи проводилися на каналах р.Дунай-оз.Сасик, Дніпро-Донбас, Каховському та Північно-Кримському каналах. Розглядалися сучасні способи гідравлічного розрахунку незакріплених каналів, визначалися основні морфометричні характеристики каналів та варіанти конструкцій кріплення. Протягом наступних п”яти років (з 1986 по 1991) співробітниками кафедри (Є.С.Цайтц, О.Г.Ободовський) проводилися натурні дослідження руслового процесу на криволінійних ділянках безнапірних потоків. Дослідження проводилися на різних водних об”єктах України: Північно-Кримському каналі (1986 р.), річках Українських Карпат (1988 р.), р.Дунай (1989 р.). Результати розробок були передані колишнім Міністерству меліорації і водного господарства УРСР та Міністерству енергетики УРСР для використання з метою поліпшення експлуатації існуючих водогосподарських систем річок і каналів.

Результатом колективної праці викладачів кафедри: Л.М.Козінцевої, С.С.Левківського, Л.Г.Будкіної, Л.Б.Кордюма став навчальний посібник “Гідрологічні і водно-балансові розрахунки” за редакцією М.Г.Галущенка (1987 р.). Наукові дослідження, що проводилися на кафедрі, знайшли своє відображення у монографії “Малі річки України” за редакцією А.В.Яцика, 1991 р., авторами окремих розділів якої були: гідрологічних - М.Г.Галущенко, С.С.Левківський, О.Г.Ободовський, Є.С.Цайтц; гідрохімічних – Д.В.Закревський, В.І.Пелешенко, С.І.Сніжко, В.К.Хільчевський.

Третій етап розвитку гідрологічних досліджень кафедри (90-ті роки ХХ століття) характерний тим, що почалося поступове зближення двох наукових напрямків – гідрологічного та гідрохімічного. Останній почав розвиватися з початку 70-х років з приходом на кафедру В.І.Пелешенка, який у 1976 р. її очолив. В цьому ж році кафедра стала називатися кафедрою гідрології і гідрохімії. Це зближення стало наслідком процесів, що відбувалися і відбуваються в гідрологічній науці останнім часом, коли на чільне місце виходять гідроекологічні питання.

З організацією при кафедрі Богуславського гідролого-гідрохімічного стаціонару (1981 р.) в басейні р.Рось (лісостепова зона) розпочалися інструментальні та аналітичні дослідження гідрологічних і гідрохімічних характеристик поверхнево-схилового стоку на малих експериментальних водозборах. Розвиваючи географо-гідрологічний метод, В.К.Хільчевський розробив методологію оцінки впливу землеробства на якість природних вод, яка була також доповнена дослідженнями на Придеснянській (зона мішаних лісів) і Велико-Анадольській (степова зона) водобалансових станціях. У 1996 р. В.К.Хільчевським опублікована монографія “Роль агрохімічних засобів у формуванні якості вод басейну Дніпра” та захищена докторська дисертація, яка була кваліфікована ВАК України як новий науковий напрямок у науковій спеціальності “гідрологія, гідрохімія, водні ресурси”. Фактично, цією роботою були започатковані прикладні гідроекологічні дослідження на кафедрі.