Сторінка
2

Висотні геодезичні мережі

При проектуванні ліній нівелювання дотримуються вимог “Основних положень створення ДГМ України” та інших чинних документів, які регламентують роботи, для яких нівелірні лінії створюються [2,3].

Лінії нівелювання І і ІІ класів проектують переважно вздовж автомобільних доріг та залізниць, а при їх відсутності — вздовж ґрунтових доріг, стежок, берегів річок, тобто вздовж найбільш сприятливих для даного району ґрунтовими умовами трас з найменш складним рельєфом.

На карту в умовних знаках наносяться запроектовані нівелірні знаки, якими лінії нівелювання мають бути закріплені не рідше, ніж через 5 км (по трасі), а у важкодоступних районах відстань між ними може бути збільшена до 7 км. На всіх лініях нівелювання I і II класів не рідше, ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих постів проектують закладання фундаментальних реперів. В сейсмоактивних районах фундаментальні репери проектуються не рідше, ніж через 40 км.

При проектуванні нівелірних ліній необхідно враховувати норми щільності пунктів та реперів ДГМ, які регламентуються “Основними положеннями .” 1998 р. [4], а саме:

для знімань в масштабі 1:25000 і 1:10000 — 1 репер на трапецію масштабу 1:10000;

для знімань в масштабі 1:5000 — 1 репер на 10–15 км2;

для знімань в масштабі 1:2000 і більших — 1 репер на 5–7 км2.

Для забезпечення об’єктів, що підлягають топографічному зніманню, необхідною щільністю пунктів висотної ДГМ, крім запроектованих на цих об’єктах реперів нівелювання усіх класів, до висотних мереж І, ІІ, ІІІ і ІV класів включають частину існуючих або запроектованих пунктів планової ДГМ 2 і 3 класів і пунктів планових мереж згущення 4 класу, 1 і 2 розрядів, якщо вони закріплені або на яких запроектоване закріплення центрами, які відповідають вимогам, що ставляться до нівелірних знаків (типів У10П, У20П, У30П, 140П, 160 тощо ). Причому класи планових і висотних мереж можуть не співпадати. Наприклад, пункт тріангуляції 2 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі ІІІ класу. І навпаки, пункт тріангуляції 3 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі ІІ класу.

Які ж пункти планових ДГМ і мереж згущення включають у висотні ДГМ? В основному, ті пункти, які знаходяться на віддалях до кількасот метрів від ліній нівелювання і до яких є зручний підхід та можливість прокладання ходів на щільних ґрунтах.

Решту пунктів планових ДГМ і мереж згущення, які не включені у висотні ДГМ, але також повинні мати висоти у Балтійській системі висот, включають у висотні мережі згущення, що створюють методами технічного або тригонометричного нівелювання, які розглядуються в розділі 6.

Якщо при проектуванні нівелірних ліній виникає питання про їх відповідність необхідним технічним вимогам, обчислюється очікувана середня квадратична помилка відмітки точки, що знаходиться в найбільш слабкому місці нівелірної лінії. Встановлено, що найбільш слабке місце знаходиться на середині нівелірної лінії. Очікувана середня квадратична помилка МL/2 відмітки точки, що знаходиться посередині нівелірної лінії III чи IV класу може бути обчислена за формулою

де

mвих — середня квадратична помилка відмітки вихідних реперів, між якими запроектовано хід;

η — випадкова середня квадратична помилка одного кілометра нівелювання;

L — довжина ходу нівелювання [5].

Очікуване значення порівнюють з допустимим значенням, яке залежить від технічних вимог до робіт, для яких запроектовані нівелірні пункти служитимуть висотною основою.

Рекогностування ліній нівелювання

Під рекогностуванням розуміють уточнення проекту на місцевості. В результаті рекогностування нівелірних ліній здійснюють остаточний вибір місць закладання нівелірних знаків. Ці місця повинні забезпечувати непорушність нівелірних знаків та їх довготривале збереження.

Рекогностування нівелірних ліній здійснює, як правило, досвідчений інженер-геодезист. Для закладання ґрунтових реперів вибираються місця, де рівень ґрунтових вод знаходиться не ближче трьох метрів від поверхні землі. Глибину залягання ґрунтових вод визначають бурінням або за гідрогеологічними даними, отриманими в місцевих спеціалізованих організаціях, а також шляхом опитування місцевих жителів. Особливо уважно вибирають місця для закладання вікових та фундаментальних реперів. Небажано закладати ґрунтові репери на ділянках, де можливі зсувні та карстові процеси, затоплення під час повеней, на косогорах, крутих підйомах, на ріллі, а також в місцях, де будуть виконуватись будівельні, гідротехнічні, дорожні, видобувні або сільськогосподарські роботи.

Для закладання ґрунтових реперів вибирають місця на узбіччях доріг, поруч з опорами ліній електропередач та зв’язку, поблизу лісозахисних смуг, на узліссях та ін. При виборі місць закладання реперів поблизу аеродромів, магістральних трубопроводів, ліній ЛЕП та зв’язку, залізниць та шосейних доріг необхідно дотримуватися правил та інструкцій відповідних міністерств та відомств.

Місця для закладання стінних реперів та марок необхідно вибирати в капітальних кам’яних, бетонних, залізобетонних будівлях та спорудах, при цьому їх необхідно узгодити з службами архітектури та організаціями, яким належать ці об’єкти.

При рекогностуванні нівелірних ліній одночасно обслідують вихідні та інші раніше закладені на даній лінії нівелірні знаки і відновлюють їх зовнішній вигляд.

В результаті рекогностування нівелірних ліній здачі підлягають такі основні матеріали: уточнені схеми нівелювання на карті масштабу 1:100000 або більшому, на якій показані місця для закладання нівелірних знаків, а також існуючі нівелірні лінії та знаки лінії зв’язку з існуючими лініями абриси місць закладання нівелірних знаків та їх описи список обслідуваних та відновлених реперів акти на втрачені та незнайдені репери.