Сторінка
2
o ефективність сільськогосподарського виробництва;
o раціональне використання земель;
o створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.
Внутрішньогосподарський землеустрій, згідно зі статтею 184 Земельного кодексу України, включає види робіт з:
а) зі складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
б) з розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель.
Разом з тим, цей перелік робіт із внутрішньогосподарського землеустрою є не зовсім повним і вичерпним. Його необхідно доповнити і розкрити, зокрема, такими видами робіт, як:
1) складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою (організації території, формування меж земельних угідь з особливим режимом використання, встановлення земельних сервітутів, запровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням і виробництвом тощо) сільськогосподарських підприємств, фермерських і особистих селянських господарств;
2) складання проектів організації та упорядкування території садівничих товариств, земельних ділянок для городництва, сінокосіння і випасання худоби громадян;
3) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель (встановлення обмежень та земельних сервітутів тощо) несільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
4) складання проектів внутрішньої організації використання і охорони земель установ та організацій природно-заповідного, рекреаційного, оздоровчого фондів.
Проект внутрішньогосподарського землевпорядкування сільськогосподарських землекористувань повинен забезпечувати створення умов:
1) для збалансованого використання ресурсного потенціалу земельних угідь, трудових і матеріальних ресурсів відповідно до визначеної, виходячи з придатності земель, спеціалізації та оптимальних обсягів виробництва;
2) для стабільної організації території господарства і сільськогосподарського виробництва;
3) для комплексного розміщення і використання об'єктів виробничої та інженерної інфраструктури і меліоративних систем;
4) для збереження цінних сільськогосподарських угідь, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення природних ландшафтів і створення сприятливого екологічного середовища;
5) для максимального використання виробничого і природного потенціалу та впровадження адаптивних систем землеробства;
6) для оптимального взаємозв'язку між поселеннями, виробничими центрами, розміщенням і організацією виробництва.
Досвід проведення робіт із внутрішньогосподарського землеустрою в період формування нових земельних відносин і розвитку ринкових відносин показав, що його завдання значно ускладнилися.
У зв'язку з необхідністю посилення ролі держави в частині контролю за дотриманням природоохоронних вимог, режиму й умов використання земель, екологізації систем ведення сільськогосподарського виробництва, повинна бути забезпечена розробка цих питань на відповідному рівні в проектах внутрішньогосподарського землеустрою.
При зниженні рівня державного регулювання землекористування техніко-економічне обґрунтування виробничої програми розробляється не з розрахунку "контрольних показників", обумовлених державою, а на основі потенційної продуктивності земель сільськогосподарського підприємства або селянського, фермерського господарства, забезпеченості його трудовими і матеріальними ресурсами, бажано на основі розробленого (до або в процесі землевпорядкування) бізнес-плану.
Бізнес-план є документом, який визначає всі основні аспекти майбутнього функціонування сільськогосподарського підприємства або селянського та фермерського господарства і повинний дати відповідь на запитання: чи варто вкладати кошти у виробництво і чи принесе воно дохід, чи будуть окупатися витрати сил і засобів. Основним розділом бізнес-плану є комплексне обґрунтування (економічне, екологічне, техніко-економічне, агроекономічне, соціальне) організації виробництва і території сільськогосподарського підприємства.
Можлива розробка техніко-економічного обґрунтування, і, виходячи з контрольних показників, доведених не "зверху", а самим суб'єктом, що господарює. На підставі контрольних показників можуть також складатися проекти внутрішньогосподарського землеустрою спеціалізованих сільськогосподарських підприємств (державних, комунальних і ін.).
Важливою особливістю розробки проекту внутрішньогосподарського землеустрою є фактор використання сільськогосподарським підприємством продуктивних угідь, що мають різний правовий статус, який обумовлює необхідність диференціації підходів при їхній організації.
В системі землевпорядної служби важливе значення має її районна ланка як первинний землевпорядний орган по забезпеченню раціонального і ефективного використання земельних ресурсів. Землевпорядні дії по вивченню, обліку і оцінці земель, розробці прогнозів, схем, проектів, робочих проектів організації території переважно здійснюють спеціалісти проектно-вишукувальних організацій по землевпорядкуванню.
Управління єдиним державним земельним фондом республіки, в тому числі на рівні адміністративного району, потребує, з одного боку, участі в землевпорядних діях представників землевпорядних органів у виконанні різних стадій землевпорядного процесу, а з другого — здійснення функцій по державному контролю за використанням і охороною земель. Районна землевпорядна служба як первинна ланка, що не має у своєму підпорядкуванні проектно-вишукувальних підрозділів по землевпорядкуванню, виконує одночасно всі функції землевпорядного органу і частину функцій проектно-вишукувальних організацій.
Завантажити реферат