Сторінка
3

Біологічна рекультивація земель

У найбільш сприятливих природних умовах на відпрацьованих нетоксичних відвалах формуються більш продуктивні фітоценози з наявністю в них деревних видів рослинності. Передумовами такого інтенсивного самозаростання е розташування відвалів у гумідних районах лісової зони, а також склад їх (переважно потенційно родючі із задовільними водно-фізичними властивостями породи четвертинного віку).

За інших рівних умов успішне самозаростання відбувається на невеликих і невисоких відвалах, які розташовані в зоні природної рослинності, що порівняно мало змінена і порушена у процесі ведення гірничих або інших робіт.

На природне самозаростання відвалів негативно впливає випасання на них худоби. При цьому не тільки сильно сповільнюється формування ґрунтового і рослинного покриву, але й протягом короткого часу може настати повна деградація відвалів.

Вивчення процесів сингенезу природної рослинності на породах різної хімічної природи показало, що інтенсивність їх можна значно підвищити за рахунок нанесення на поверхню мінімального шару грунту, торфу або потенційно родючих порід товщиною від 2-5 до 10 см. При цьому разом з ґрунтами і особливо з торфом на відвал потрапляє насіння багатьох диких рослин, яке з часом проростає, формуючи флористичне угруповання.

Високоефективним способом прискорення природного заростання відпрацьованих відвалів є полив відвалів стічними побутовими водами, що сприяє кращому та глибшому вкоріненню рослин, які поселились на відвалах, і підвищує їх продуктивність.

Дослідження природного заростання відвалів і кар'єрів, які є на Підмосковному буровугільному басейні, Курській магнітній аномалії, Нікопольському марганцеворудному басейні, Перед-карпатському сірконосному басейні та інших техногенних об'єктах, дозволили зробити висновок, що у природному формуванні рослинного покриву в умовах техногенного рельєфу прослідковується відповідна стадійність.

Більшість дослідників сходиться на тому, що на перших етапах формування природно-техногенних комплексів майже в усіх зонах можна виділити три основні стадії сингенетичних сукцесій.

Перша стадія відбувається у перші 5-6 років, коли утворюється мозаїчний незімкнутий рослинний покрив, який складається з невибагливих рослин з широкою амплітудою і високою продуктивною здатністю. Це переважно представники рудеральної флори, зональні риси під час природного заростання починають проявлятися вже на третій або четвертий рік.

Друга стадія визначається у віці від 5-6 до 10-12 років. У цей період формуються складні багатовидові угруповання (30-40 видів) з більш чітко вираженими зональними рисами, при цьому ж зменшується число рудеральних однорічників і збільшується кількість багаторічників, а також формуються деревно-чагарникові ценози.

На третій стадії, яка починається після 10-12-річного віку відвалів, посилюється екологічна диференціація видового складу рослин, причому переважають багаторічники. Серед них трапляються беркеза польова, кульбаба осіння, лапчатка гусяча, подорожник великий і ланцетолистий, хвощ польовий, щавель малий та ін.

Таким чином, незважаючи на велику різноманітність кар'єрно-відвальних техногенних комплексів, їх загальна риса самозаростання - розвиток рослинного покриву від рудеральних піонерних рослинних угруповань до угруповань з більш ценотичними зв'язками і переважанням багаторічних рослин. Під впливом цієї рослинності, як і в подібних природних умовах, відбувається дерновий процес ґрунтоутворення.

Рекомендована література

1. Данько В.Н. Лесопригодность местообитаний разровненных отвалов и ассортимент древесных и кустарниковых пород для облесения // Рекультивация земель, нарушенных при добыче полезных ископаемых. Тарту, 1975.-С. 25-31.

2. Данько В.И. Возделывание озимой пшеницы на рекультивированных землях Донбасса //Тр. Днепропетровского с.-х. инст-та. - 1979. -Т. 41.-С. 228-36.

3. Дараселия Н.А. Микробиологические процессы при рекультивации почв Чиатурских марганцевых месторождений // Третий делегатский съезд почвоведов. - 4-16 июля 1966 г. - М.: Наука, 1968. - С. 56-59.

4. Денисик Г.И. Особенности формирования растительного покрова техногенных ландшафтов Подолья // Растения и пром. среда: Сб. научн. тр. Урал. гос. ун-та. - Свердловск, 1984. - С. 121-125.

5. Денисов Ю.И. Технологические нормативы и схемы рекультивации породных отвалов на угольных карьерах Урала и Кузбасса // Основы горнотехнической рекультивации породных отвалов. - Челябинск: НИИОГР, 1970.-С. 2-24.

6. Джамалбеков Е.У., КозыбаеваФ.Е., Бейсеева Г.Б. Вопросы рекультивации земель и первые исследования в этом направлении // Повышение продуктивности почв Казахстана. -Алма-Ата: Наука, 1980.-С. 147-152.

7. Денисов Ю.И. Мировой опыт восстановления нарушенных территорий при открытых разработках угольных месторождений Урала и Кузбасса. - Челябинск, 1971. - С. 3-Ю.

8. Дороненко Е.П. Рекультивация земель, нарушенных открытыми разработками. - М.:Недра, 1979. - 264 с.

9. Дороненко Е.П., Минакова Т.Б., Линькова Е.Г. Эффективность восстановления железнодорожных карьеров // Земледелие. - 1986. - № 6. С. 12-14.