Сторінка
3

Особливості формування долин лівих приток Дніпра в пост-гляціальних умовах

Коли тіло зсуву досягає днища долини, деяка його частина буде розмита та винесена потужними потоками талої води вниз за течією, як це і було описано раніше /18/. Таж частина тіла зсуву, що залишається на схилі впродовж певного часу перейде у стан крихкої рівноваги. Ця рівновага може порушуватися через те, що тиловий уступ починає виконувати роль греблі (див. гіпсометр. профіль рис.3.1.7), за якою починає накопичуватися вода і значна її частина, через піщаний склад відкладів, буде переведена у підземний стік, через-що спідня межа тіла зсуву завжди буди залишатися змащеною. У таких умовах будь яке порушення рівноваги може призвести до активізації зсуву. До факторів нестабільності слід віднести еродуючи діяльність потоку, що постійно поглиблює дно долини, і тим самим збільшує перепад висот та сезонні зміни статичного навантаження за рахунок зміни насиченості гірських порід водою та зміни фізичного стану від монолітного, при промерзанні до пластичного при таненні снігу, та сипучого, після втрати води. З побіжного аналізу цифрових моделей можна зробити висновок, що для східних районів України подібні явища є досить типовими. Цьому сприяють: 1 - особливості геологічної будови, зокрема присутність піщаних неоген-палеогенових відкладів, що зі споду підстеляються крейдою; 2 – значне розчленування території та крутизна схилів долин річок.

Використання цифрової бази даних та її суміщення з традиційними космознімками та топографічними картами значно підвищує інформативність та достовірність геоморфологічного аналізу (рис.3.1.8 та 3.1.9). Використання таких моделей дозволяє більш обґрунтовано підійти до віднесення тих чи інших рівнів до певних генетичних типів. Наявність крутих схилів тилових уступів, нахил поверхонь, а також чітка виваженість площин зриву, у даному випадку відкидають їх зв’язок з флювіалювіальними процесами. Морфологічні особливості будови схилів однозначно вказують на їх гравітаційне походження. Хоча, на раніше опублікованих картах вони віднесені до найбільш молодих надзаплавних терас. На цьому фоні, виділяється підхід авторів інженерно-геологічної карти, які, принаймні, врахували присутність нисхідного тилового уступу і віднесли ці утворення до більш давніх /3, 5/. Подібна невідповідність між висотним положенням рівнів та визначенням віку відмічається і у інших місцях.

Одним з таких місць, де можна спостерігати повздовжній зсув є балка-притока річки Полузери. На рис.3.1.10 наведені перспективний фотознімок схилу балки (3 км на схід від с. Мачухи) та розріз стінки кар’єру, що розташований у нижній частині зсуву. Як видно з верхнього знімку, зсув поширений вздовж усього схилу. Цей схил не є винятком. У межах даної балки вони поширені практично вздовж усіх схилів. На жаль їх розміри незначні і тому вони не відображаються у цифрових моделях. З нижнього знімку видно, що, головним чином, тіло зсуву складається з неогенових пісків, тонких прошарків мулу та ґрунтів. У повздовжній стінці кар’єру на нижньому контакті ґрунту спостерігається значна кількість журавчиків.

Зараз важко відповісти на питання про масштаби поширення зсувних терас на цій території, але без сумніву є те, що вони потребують спеціальних досліджень, оскільки їх виникнення пов’язано з певними кліматичними циклом зі своїми специфічними умовами для розвитку рельєфу.

Література

1. Бондарчук В. Г. Геологія України, Вид. АН УРСР, 1955.

2. Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. – К.: Радянська школа, 1948.

3. Геоморфологическая карта Украинской и Молдавской ССР. Под режакцией А.М.Маринич, Атлас природных ресурсов Украинской и Молдавской ССР. АН УССР,1978.

4. Геоморфологическая карта Украинской и Молдавской ССР. 1:1000000. Под редакцией И.Л.Соколовского. Мингео УССР, ЦТЭ,1979

5. Геоморфологічна карта Палієнко В.П. Атлас України. Під редакцією Л.Г.Руденка. – Київ: Інститут географії НАНУ, 2000, (електронна версія).

6. Горецкий Г. И. Аллювиальная летиопись великого Пра-Днепра. – М.: Наука, 1970.

7. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ-Львів, 1913.

8. Заморій П.К. Четвертинні відклади Української РСР. Видавництво КГУ, 1961. Частина1.

9. Инженерно-геологическая съемка территории УССР.1:500000. Пономарев В.С.и др. 1968, Геологічний фонд ДГП «Геоінформ».

10. Карта четвертичных отложений Украинской и Молдавской ССР. / Под ред. Веклича М. Ф. Мингео УССР, Трест „Киевгеология”. – К., 1977.

11. Карта четвертинних відкладів України. / Під ред. Гурського Д. С. Державна геологічна служба України. – К., 2000.

12. Климат Полтавы. Под редакцией В.Н.Бабиченко Л., Гидрометиздат,1983

13. Крокос В.І. Четвертинні відклади Лубенщини. Вісник Української районової управи, 1939, в.14.,

14. Личков Б.Л. О терасах Дніпра. Геол вечник. №4-5, 1927.

15. Мандер Е. П. Антропогеновые отложения и развитие рельефа Бело­руссии. – Минск: Наука и техника, 1973.

16. Мильков Ф.И. Основные проблемы физической географии. М., Выс. Шк., 1967.

17. Ободовський О. Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). – К.: Ніка-Цент, 2001.

18. Пазинич В. Г. Придніпров’я у перигляціалі. Част. перша. Зміни вод­ності річок. Наук. ред. В.М.Пащенко // Супутник Київського географічного щорічника. Вип. 2. – К., 2004.

19. Пазинич В. Г. Перебудова басейну середнього Дніпра у післявалдай­ський час. – К.: Аспект-Поліграф, 2005.

20. Пазинич В.Г. Науково-пізнавальні можливості цифрових моделей поверхні Землі. Київський географічний щорічник. Науковий збірник. - Вип. 5. – 2005. - К.