Сторінка
6

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1:2000 на Чернівецькому об’єкті

1.2 Проектування топографічного знімання

1.2.1 Основні вимоги до топографічного знімання

Результатом топографічного знімання є топографічні плани, які створюються в графічному або цифровому вигляді. Вимоги, які ставляться до створення планів приведені в “Інструкції з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500”: п. п 1.1.8,1.1.16,1.1.18, Вкажемо їх.

1. Відповідно п. 1.1.8 топографічні плани в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 створюються шляхом топографічного знімання або картоскладанням (крім масштабу 1:500) за матеріалами топографічних знімань більшого масштабу. Топографічні знімання виконують такими методами:

- аерофотографічним ( стереографічне або комбіноване знімання);

- наземним ( мензульним або тахеометричним зніманням).

2. Згідно п. 1.1.16 середні помилки в положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0.5мм, а в гірських та лісових районах 0.7мм. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою середні помилки у взаємному положенні точок на плані найближчих контурів не повинні перевищувати 0.4мм. Для переходу від середніх помилок (Δ) до СКП (m) застосовується коефіцієнт 1.25.

3. У пункті 1.11.18 середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою:

- 1/4 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу до 2˚ ;

- 1/3 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу від 2˚ до 6˚ для планів масштабу 1:5000 і 1:2000.

У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1.5 рази.

У районах з кутами нахилу понад 6˚ для планів масштабів 1:5000 та 1:2000 та більше 10˚ для планів масштабів 1:1000 та 1:500 кількість горизонталей повинна відповідати різниці висот, що визначена на перегинах схилів, а середні помилки висот, які визначено на характерних точках рельєфу, не повинні перевищувати 1/3 прийнятої висоти перерізу рельєфу.

4. У пункті точність планів оцінюється за відхиленням положення контурів та висот точок, що нанесені на плані, від даних контрольних вимірів. Граничні відхилення не повинні перевищувати подвоєних значень середніх помилок, що наведені в пунктах 2 і 3.

Помилка взаємного положення суміжних точок межі не повинна перевищувати 0.1мм в плані розмежування с/г землеволодінь та землекористувань.

1.2.2 Метод топографічного знімання

Згідно із завданням на технічне проектування, для топографічного знімання пропонується прийняти комбінований метод, який передбачає таку технологічну схему робіт:

- маркірування;

- аерофотознімання;

- упорядкування проекту розміщення пізнавальних знаків на накидному монтажі;

- планово-висотна прив’язка пізнавальних знаків;

- дешифрування;

- камеральні роботи.

Аерофотознімання застосовують на закритих і напівзакритих територіях. При цьому передбачають різне сполучення польових геодезичних і аерофототопографічних зйомок і фотограмметричних методів опрацювання знімків (комбіновані зйомки).

Перший варіант комбінованої зйомки має наступну технологічну схему (мал.1):

Камеральні роботи Польові роботи

Він передбачає виготовлення фото планів із наступною мензульною зйомкою на них рельєфу і дешифрування контурів на місцевості. Робочий варіант карти створюється на полі.

Другий варіант комбінованої зйомки здійснюється при скороченому терміні польового сезону. Мензульну зйомку і дешифрування роблять на фото схемах і фотознімках. Потім контурну частину і рельєф у камеральних умовах переносять на фото план на універсальних стереофототопографічних приладах, тобто оригінал карти створюють у камеральних умовах (мал.2).

Камеральні роботи Польові роботи

Комбінована зйомка включає наступні види робіт: маркірування; аерофотознімання; упорядкування проекту розміщення пізнавальних знаків на накидному монтажі; планово-висотна прив’язка пізнавальних знаків; дешифрування; камеральні роботи. Маркірування робиться безпосередньо перед зйомкою. Пізнавальні знаки не повинні закриватись високими об’єктами і їхніми тінями. На світлому тлі необхідний темний пізнавальний знак, на світлому — темний. Марки мають форму хреста, як правило, на кожний знак складається картка, у якій відбивається предмет маркірування, абрис, розміри і форма знака, маркірувальний матеріал.