Сторінка
8

Податкова система України

Така невизначеність приводить до того, що платник віддається на сваволю збирача. Це є однією з причин корупції державного апарату, бо спонукає державних службовців на свій розсуд застосовувати податкове законодавство, а судочинці не мають права приймати рішення щодо платника податків. Платник завчасно стикається із порушенням, яке допускається через відсутність своєчасної інформації і за яке потім штрафується. Цей факт дуже добре використовують інспектори.

Щоправда, деякі перешкоди поставлені цьому новою редакцією Закону «Про систему оподаткування» що почав діяти з 1997 року – ст.7 заборонено проводити зміни механізму справляння податків та їхніх ставок на відповідний рік.

Платник повинен завчасно бути інформований про підготовку, введення в дію чи зміну податкового законодавства. Адже будь-яка навіть незначна невизначеність чи неясність у податках, спричинить більші збитки, ніж їх нерівномірний розподіл.[3]

Принцип третій. У питаннях щодо зручності терміну та способу утримання податків не виникає ніяких сумнівів. Цьому сприяють і прийняті строки сплати, і механізм стягнення, і практика застосування податкового кредиту.

Але, з огляду на способи стягнення, можна розглянути ще ряд питань щодо окремих галузей народного господарства. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам інколи важко розраховуватись своєчасно із бюджетом грошовими коштами. Ця проблема виникає через неплатежі покупців та сезонність роботи. Чому б не розглянути можливість натуральних поставок державі з урахуванням податкових платежів? це допомогло б вирішити одразу кілька проблем:

- більш повно та своєчасно забезпечити створення державних резервів продовольства;

- скоротити великі витрати бюджету на створення цих резервів;

- пом’якшити наслідки платіжної кризи шляхом усунення необхідності перерахування коштів до бюджету на сплату податків;

Застосовувати цей метод постійно не зовсім доцільно. Але у випадках катастрофічної нестачі коштів у платника можна розглянути і такий варіант.

Принцип четвертий. Формулюючи його Сміт мав на увазі два моменти:

- податок може вимагати від платника більшої кількості грошей, ніж ту, що продиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;

- високий рівень оподаткування може спричинити обмеження виробництва і зайнятості населення, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення. І перше, і друге мають місце у нашій дійсності.

Звичайно, встановлюючи той чи інший рівень податків, держава керується своїми потребами в коштах. Але в таких випадках вони спочатку повинні призведені відповідно до можливостей. Високі податки не задовольняють потреби держави, а призводять до їх зростання. Це підтверджене тезою: «Економічне багатство народу є запорукою фінансової могутності держави». [10]

4.2 Відповідальність, штрафні санкції щодо боржників.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-3 від 21.12.2000року введено в дію з 1 квітня 2001 року за виключенням:

- ст.18 «Списання і розстрочка податкового боргу», яка введена в дію з часів опублікування цього Закону України;

- ст.6 «Податкові оповіщення і податкові вимоги»

- п4.3 ст4 «Порядок подання податкової декларації і визначення суми податкових зобов’язань», ст.10 «Продаж активів, що перебувають у податковій заставі», яка введена в дію з січня 2002 року.

Особливостями Закону України №2181-3 від 21.12.2000року є:

- безспірне списування коштів тільки через суд;

- для здавання усіх розрахунків і декларацій визначені точні строки;

- переглянуті права контролюючих органів, ліквідована картотека;

- податковою декларацією тепер вважається будь-яка передбачена законодавством форма звітності, пов’язана з нарахуванням та сплатою не тільки податків, але і обов’язкових платежів;

- податкові органи зобов’язані приймати податкові декларації без попередньої перевірки;

- платник податку має можливість заліку любих податкових зобов’язань перед бюджетом будь-якого рівня в рахунок будь-якої заборгованості перед цим платником;

- загальний стаж, протягом якого податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов’язань платника податку, 1095 календарних днів (3 роки);

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-3 від 21.12.2000 року встановлено для юридичних осіб:

- штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне неподання або затримку подання Податкової декларації, тобто 170грн.;

- штраф у розмірі 10% суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов’язання і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Цю санкцію застосовують додатково до першої, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, що належить до сплати за період, за який не подана Декларація. Право накладати обидва штрафи мають контролюючі органи, зазначені в ст.3 Закону України №2181-3, а саме: Державна митна служба, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Податкові органи.

За умови податкової застави платником податків у разі неподання або своєчасного неподання Податкової декларації настають такі наслідки:

1) Платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, зобов’язаний письмово повідомити майбутнім кредиторам про це і про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов’язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути, якщо повідомлення не було;

2) Деякі операції можна проводити тільки за письмовим узгодженням з податковим органом;

3) Майно, що знаходиться в податковій заставі, не можна передати в наступну заставу або використовувати для забезпечення дійсної або майбутньої вимоги третьої особи;

У випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення державним податковим інспекціям відомостей про доходи громадян законодавство громадян України передбачає адміністративну відповідальність керівників і посадових осіб підприємств – штраф 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне порушення протягом року – 5 неоподаткованих мінімумів. Крім того, за неподання, несвоєчасне подання або подання за невстановленою формою державним податковим органам звітності, пов’язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів – штраф посадовим особам 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Органи Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України накладають на керівників і посадових осіб підприємств адміністративні штрафи за несвоєчасне подання або неподання за установленою формою бухгалтерських звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на соціальне страхування в розмірі від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А при повторних аналогічних діях протягом року, штраф – від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.