Сторінка
1

Розвиток вітчизняного податкового аудиту на сучасному етапі становлення його системи

Податковий аудит є одним з найбільш популярних нових напрямків аудиту в Україні. На всіх етапах діяльності організації тією чи іншою мірою зіштовхуються з проблемами податкового характеру й намагаються їх вирішити таким чином, щоб використати ресурси організації з максимальною віддачею для прискорення економічного зростання.

Беручи до уваги важливість реалізації даного аспекту в умовах присутності значного податкового тягаря і зовнішніх несприятливих факторів, організації прагнуть оптимізувати свої податкові платежі, що нерідко може бути кваліфіковано як ухилення від сплати податків.

Зазначені обставини є тими факторами, які сприяють розвитку податкового аудиту як експертизи прийнятої організацією облікової політики для цілей оподаткування, перевірки її дотримання виконавцями, оцінки якості оформлення облікової документації та застосовуваних схем організації фінансово-господарських відносин.

У контексті різноманіття податків і складності обчислення податкових баз податковий аудит є важливим інструментом, що забезпечує зниження податкових витрат. Більше того, проведення податкового аудиту дозволяє не тільки зробити висновок щодо правильності нарахування податкових зобов'язань, але й мінімізувати податкові ризики й потенційні санкції за порушення податкового законодавства, що нерідко справляють істотний вплив на загальний фінансовий стан організації.

Тому податковий аудит має величезне значення як для організацій, так і для різних категорій користувачів, відновлюючи довіру між укладачами й користувачами звітності.

Активний розвиток податкового аудиту пов'язаний, насамперед, з тим, що в результаті обвальної, практично нерегульованої приватизації державної власності в 90-х р.р. минулого століття в Україні сформувалася специфічна модель господарювання, в межах якої відомі в економічно розвинених країнах ринкові механізми, інститути й моделі поводження значно деформувалися, змінивши при цьому сутнісну й функціональну спрямованість.

Не є винятком у даному плані й вітчизняний аудит, що значно відрізняється від традиційного західного аудиту, насамперед податковою спрямованістю більшості аудиторських перевірок, у зв'язку з чим аудит виконує фактично невластиві йому функції.

Розглянемо основні причини, що сприяли особливому розвитку аудиту в Україні й появі безпосередньо податкового аудиту.

Головна причина відмінності вітчизняного аудиту від західного полягає в розходженні організації управління бізнесом. Так, при західному варіанті в переважній більшості випадків реалізується принцип відокремлення капіталу як фінансового ресурсу від процесу управління останнім.

Такий підхід дозволяє сконцентрувати під єдиним управлінням значні фінансові ресурси, забезпечуючи зростання ефективності вкладень. При цьому керуючий (генеральний директор) несе відповідальність перед власниками за результати діяльності компанії, що змушує його здійснювати діяльність не тільки ефективно, з одержанням максимального прибутку, виходячи з якого виплачуються дивіденди власникам, але й прозоро. У цьому випадку аудитор виступає як захисник інтересів власника, а його висновок і аудиторський звіт є гарантами відбиття всієї істотної інформації, необхідної власникам для прийняття управлінських рішень.

На противагу західному варіанту у вітчизняній практиці нерідко власник організації самостійно здійснює її управління, при цьому він зацікавлений винятково в максимізації власних доходів від бізнесу, не визнаючи обмежень щодо способу їх одержання. У цьому випадку аудитор виконує функції по виявленню й зниженню податкових ризиків, властиві організації, а також наданню консультацій з питань "оптимізації" податкових платежів, тому що саме за рахунок зниження податкових платежів власник нерідко одержує основну частину свого прибутку.

Також в українській практиці управління бізнесом має місце не схожа із західною схема організації процесу управління, з тією відмінністю, що вітчизняний керуючий практично не несе ніякої відповідальності за результати діяльності організації. Такі умови дозволяють генеральним директорам фактично розпоряджатися майном компанії, "перекачуючи" її доходи на особисті рахунки, підставні, дочірні або офшорні компанії, максимально прикриваючи дані операції у звітності.

Можливий варіант, коли генеральний директор змушений забезпечувати регулярний доход власника, виплата якого здійснюється не за рахунок чистого прибутку, а через збільшення "витрат" організації. Завдання керуючого при цьому полягає в забезпеченні контролю над фінансовими й товарними потоками організації й формальному звіті перед контролюючими органами. У такому випадку завдання аудитора на практиці зводиться до виявлення проблемних щодо податків місць і потенційних податкових ризиків, а також у захисті інтересів власника при несумлінності дій керуючого.

Наведені схеми ведення бізнесу, на відміну від класичної західної моделі, вимагають не прозорості, а навпаки, прихованості звітності, відсутності в ній реальних фінансових показників організації, що ускладнює, а в ряді випадків унеможливлює, контроль за нарахуванням податків.

Мабуть, єдиним винятком для вітчизняної практики є організації, створені у формі відкритих акціонерних товариств, що прагнуть одержати вихід на світовий фондовий ринок з наступним фінансуванням у формі додаткової емісії акцій.

Для таких компаній вихід на фондовий ринок дозволяє:

- одержати більш високу оцінку компанії в порівнянні з українською;

- мати доступ до фондового ринку, в сотні разів більше капіталомісткого, ефективніше організованого, що володіє ширшим набором інструментів і механізмів фінансування в порівнянні з вітчизняним фондовим ринком;