Сторінка
5

Архітектура Індії (III тисячоліття до н.е. – ХVII ст. н.е.)

Одна з таких «музичних» колон прикрашає храм богині Мінакші (в перекладі «Та, що має очі риби») – дружини Шіви – в мадурайському комплексі (рис.4.29). Вона водночас і несучий конструктивний елемент і музичний інструмент. Якщо вдарити по ній рукою або якимось легеньким предметом, то залунають звуки…

В індійській архітектурі з'являються також елементи своєрідного ордера. Характерні його риси можна побачити на рисунках від 4.30 до 4.36. Спочатку стовбури колон скельних й наземних храмів досить масивні (рис. 4.30), але поступово вони стають стрункішими (рис. 4.34). Колони мають багате різьблене оздоблення (рисунки 4.31 і 4.32). Часто вони вражають різноманітністю й складністю форми і витонченістю профілювання (рис.4.32). З часом декорування стає схожим на тонку тканину, що облягає архітектурні форми. Але крізь це тонке скульптурне оздоблення ясно читаються архітектурні членування, профілі, деталі, несуча й вінчаюча частини, тобто цокольна частина стіни й карниза (рисунки 4.35 і 4.36).

Образні форми архітектури Індії нерозривно пов'язані зі скульптурою. У міфологічних художніх образах народні майстри втілювали буяння природи і свої уявлення про будову всесвіту.

В індійській архітектурі дуже рано набули розповсюдження основи геометричного планування, яке поєднувалося з загальною мальовничістю та пластичністю композиції, виробилися загальні будівельні засоби, які були закріплені у спеціальних трактатах.

Архітектура Індії значною мірою вплинула на архітектуру Непалу, Індонезії, Камбоджі та інших країн Південної Азії, а також Китаю.

У свою чергу, окремі території Індії на великі історичні періоди підпадали під вплив інших культур. Так, після вторгнення мусульман вільна частина Індії протягом XIII – XVIII століть перебувала під культурним і художнім впливом арабських халіфатів та ісламських країн Середньої Азії. Оскільки цей процес не охопив усієї країни і відбувався на порівняно невеликому відрізку багатотисячолітньої історії індської цивілізації, його аналіз винесений у розділ 6 .

Література

1. Афанасьева В., Луконин В., Померанцева Н. Малая история искусств. История Древнего Востока. – М.: Искусство, 1976. – 290 с., илл.

2. Бунин А.В. История градостроительного искусства. Том 1. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма. – М.: Стройиздат, 1979. – 495 с., илл.

3. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 1. Архитектура древнего мира. Под ред. О.Х.Халпахчьяна. – М.: Стройиздат, 1970. – 510 с., илл.

4. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 9. Архитектура Восточной и Юго-Восточной Азии до середины XIX в. Под ред. А.М. Прибыткова. – Л.-М.: Стройиздат, 1971. – 643 с., илл.

5. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 1. Искусство Древнего мира. Под ред. А.Д. Чегодаева. – М.: Искусство, 1956. – 467 с., илл.

6. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 2. Книга 2. Искусство Средних веков. Под ред. Б.В.Веймарна и Ю.Д.Колпинского. М.: Искусство, 1961. – 508 с., илл.

7. Глазычев В.Л. Зарождение зодчества .– М.: Стройиздат, 1984. – 126 с., илл.

8. Дженкинс Н. Ладья под пирамидой. – М.: Наука, 1986. – 175 с., илл.

9. Искржицкий Г.И. Рассказ о градостроительстве. – М.: Стройиздат, 1985. – 127 с., илл.

10. История Древнего мира в трех книгах. Книга 1. Ранняя древность. Отв. ред. И.М.Дьяконов. – М.: Наука, 1989. – 471 с., илл.