Сторінка
3

Головні архітектурні споруди Києва

Пам’ятник М.О. Щорсу. Встановлений 1954-го року. До революції на цьому місці стояв пам’ятник графу Олексію Бобринському. На монументі Щорс зображений на коні. Пам’ятник знаходиться на бульварі Шевченка.

Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (НСК «Олімпійський») Був збудований на території Всеросійської виставки, що знаходилась у Олексіївському парку. Спершу стадіон називався – «Червоний стадіон» («Красний стадіон»). Він був збудований до II Всеукраїнської олімпіади, що відбулась у Києві 1923 року. Однак у 1936 року розробляється проект по перебудові стадіону. Роботи починаються 1937 року. По плану відкриття нового стадіону мало відбутися 22 червня 1941 року, але розпочалась Велика Вітчизняна війна, і відкриття стадіону було перенесено. Лише 1948 року стадіон було відкрито, під назвою «Сталінський Республіканський стадіон», згодом перейменований у «Республіканський стадіон ім. Н.С. Хрущова». Та 1965 року було прийнято рішення про реконструкцію стадіону, котрий з 1963-го року називався «Київським Центральним стадіоном». І у 1966 – 68 роках стадіон було розширено, тепер він може вмістити 100 000 чоловік, і через свій новий вигляд отримує у пресі назву: «Летючий трамплін». У 1978 - 80 роках, у рамках підготовки до 22-ї Олімпіади у Москві стадіон повністю реконструюють і оновлюють. Остання реконструкція стадіону була у 1997 – 1999 роках. А з 1996 року стадіон носить назву «НСК Олімпійський»

Костьол Святого Миколая на Великій Васильківській. Був збудований у 1899 – 1909 роках. Проект будівлі належить С.В. Валовському. Керувати проектом було доручено, ще молодому київському архітекторові – В.В. Городецькому. Будівля подібних споруд у нашому місті була неможлива, через ґрунти Києва. Проте Городецький заклав фундамент на бетонних палях – винаході київського інженера А.Е. Страуса. До речі костьол Святого Миколая, був будівлею у Європі, що була побудована таким чином. У конструкціях споруди часто використовувався залізобетон. Скульптурні роботи виконувалися у майстерні інженера А. Саля. У 1979 році відбулась реставрація і перебудова колишнього костьолу для будинку органної і камерної музики. У костьолі є чудовий орган, котрий виготовили чехословацькі майстри.

Залізничний вокзал «Київ-Пасажирський». Був побудований у 1929 – 1932 роках. У 2001 році вокзал було відновлено.

Печерська частина, або Печерськ

Києво-Печерська лавра. Державний музейний комплекс, використовується як монастир і резиденція київського митрополиту Української Православної Церкви. Києво-Печерська лавра була збудована у 1051 році легендарними монахами Феодосієм і Антонієм у печерах поблизу княжої резиденції Берестово. Згодом, це місце стає центром розповсюдження християнства. У XII сторіччі отримує статус лаври – головного монастиря. Тут працюють найвидатніші літописці: Нестор (автор «Повість временних літ), Сильвестр, Нікон. У XIII сторіччі тут створюється «Києво-Печерський патерик» - важливе джерело вивчення історії Києва. У XVIII сторіччі лаврі належить велика кількість міст, містечок, сіл, хуторів, заводів та багато іншого. За наказом Петра I навколо лаври будуються фортечні стіни. На території лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної – генеральний суддя українського війська – В. Кочубей і полтавський полковник – І. Іскра. У церкві – Спас на Берестові похований засновник Москви – Юрій Долгорукий. Після Жовтневої революції багато священників лаври було вбито, велику кількість унікальних споруд лаври було знищено. За часів окупації лавру вдалося відродити, проте у 1961 році ченців знову вигнали з монастиря. Лише 25 червня 1988 року лавра знову почала працювати як монастир. Дуже багато музеїв знаходиться на території Києво-Печерської лаври. Нещодавно Києво-Печерську лаври внесли до списку «Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО».

Велика дзвіниця Києво-Печерської лаври. Була зведена у 1731 – 1745 роках. Автором проекту – інженер і архітектор Йоганн Готфрід Шендель. Дзвіниця була збудована на кошти гетьмана І. Мазепи. Будівля являє собою восьмигранну чотирьохярусну будівлю висотою 96, 5 метрів. У зведені дзвіниці брали участь майстри Києво-Печерської лаври: С. Ковнір, Й. Рубашевський, І. Горох та інші. Діаметр основи дзвіниці складає 28 метрів. Товщина стін в нижній частині – 8 метрів. Кожен ярус будівлі має своє оздоблення і призначення. Починаючи з другого ярусу стелю підтримують колони. Другий ярус підтримують колони дорійського стилю, третій ярус – колони іонічного стилю, четвертий ярус – колони корінфського стилю. Спершу у дзвіниці було 13 дзвонів, зараз збереглося лише три дзвони. На дзвіницю можна піднятися, подолавши 374 сходинки.

Успенський собор Києво-Печерської лаври. Був збудований у 1075 – 1077 роках. Є головним монастирським храмом. Перший мурований храм на території лаври. Було відновлено у 2000 році. У будівництві брали участь давньоруські і грецькі будівничі і художники. Собор розписаний фресками і мозаїками. У оздоблені собору брав участь відомий іконописець Аліпій. Наприкінці XI століття поблизу північної стіни храму було зведено невеличку кам’яну церкву Іоанна Предтечі. Собор неодноразово перебудовували. Найбільших змін зовнішній вигляд храму зазнав у XVIII сторіччі після пожежі у лаврі 1718 року. Після реконструкції він набув форм українського бароко. Собор був місцем поховання видатних діячів. Успенський собор було зруйновано 3 листопада 1941 року, під час Великої Вітчизняної війни. Указом Президента України від 9 листопада 1995 року Успенський собор було відновлено у 1999 – 2000 роках.

Троїцька надбрамна церква лаври. Знаходиться над головною брамою монастиря – Святими вратами, в уступі фортечних мурів. Єдина церква на території заповідника, що до нашого часу без суттєвих змін. У давні часи через Святі врата дозволялося проходити лише князю та найвищому духовенству. Решта людей проходила через спеціальні хвіртки. Троїцька надбрамна церква була збудована у 1106 – 1108 роках на кошти чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі під ім’ям Миколи Святоші. У плані церква має форму прямокутника, трохи видовженого зі сходу на захід. Храм відрізняється своїм скромним розміром. У давньоруські часи церква була дуже скромно прикрашена. Основним будівельним матеріалом церкви була тонка прямокутна цегла-плінфа та дике каміння. У 30-40-х рр. XVIII сторіччя західний фасад церкви був оздоблений у стилі українського бароко, якому притаманна пишність і динамічність. Саме тоді баня церкви досягла грушоподібної форми. Розписи на фасадах храму виконані майстрами лаврської іконописної школи: Іоанном, Феоктистом, Аліпієм Галиком та іншими, західний фасад церкви прикрасив пишний рослинний орнамент, вирізаний по свіжому вапняному тиньку Василем Степановичем. Останні розписи екстер’єру були виконані у 1900 – 1902 роках під керівництвом В.Д. Соніна. У 1901 – 1902 роках І.С. Їжакевич при вході у Святі врата на уступах фортечних мурів написав композицію «Собор преподобних Ближніх печер» та «Собор преподобних Дальніх печер».