Сторінка
2
Монумент на честь возз’єднання України з Росією. Був відкритий у 1982 році під аркою Дружби Народів.Монумент виготовлено з металу, граніту і бронзи. Скульптор: А.П. Скобліков, архітекториІ.Н. Іванов, С.Н. Миргородський, К.А. Сидоров. Монумент є двохфігурною композицією робітників росіянина і українця, що тримають стрічку з орденом «Дружби Народів», трохи далі витягнута стела, на якій зображено Б. Хмельницького і російського боярина, в оточені представників російського і українського народів. Ця стела зображує подію 8 січня 1654 року – Переяславську раду.
Арка Дружби Народів. Споруджена над пам’ятником возз’єднання України з Росією, на честь побратимства народів. Є частиною монументальної композиції.
Лютеранська євангелістська кірха. Названа на честь Святої Катерини (Katerin Kirhe). Гроші на будівництво зібрала лютеранська громада Києва. Була відкрита 4 серпня 1857. Збудована за проектом Івана Строма та Павла Шлейфа. У церкві міститься орган. Найвидатнішою реліквією є картина «Явлення Христа апостолу Фомі», роботи видатного художника Бера.
Колона Магдебурзького права. Спершу називався «Пам’ятником хрещення Русі», пізніше «Нижнім пам’ятником князю Володимиру». Був збудований у !802 – 1808 роках архітектором А.И. Меленським, на кошти киян. Є найстарішим пам’ятником Києва.
Будинок з химерами архітектора Городецького. Був побудований у 1901 – 1903 роках. Застосований прогресивний на той час матеріал – залізобетон. Таким чином архітектор вирішив зробити рекламу залізобетону. Будинок має ознаку стилю модерн. Прикрашення будинку у вигляді екзотичних тварин архітектор виконав за ескізами Е. Саля. 19 листопада 2004 року у будинку було урочисто відкрито музей сучасного мистецтва України.
Маріїнський палац. Зведений 1750 – 1755 роках за зразком палацу, який був спроектований архітектором Растреллі, для графа Розумовського. Імператриця Єлизавета сама обирала для нього місце. Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий І. Мічурін. Йому допомагали архітектори: М. Васильєв, брати Неєлови, М. Сальніков та інші. Палац побудований у стилі бароко. З протилежного боку палацу знаходиться Міський (Царський) сад. Сад був закладений 1743 року, на основі старовинного Регулярного саду, заснованого ще Петром I. Його стиль – класичний регулярний. До Жовтневої революції палац належав царській родині. Під час Другої Світової війни палац був серйозно пошкоджений. Тож у 1945 – 1949 роках його реставрували, під керівництвом архітектора П. Альошина. З того часу він стає місцем урочистих прийомів. У 1979 – 1982 роках палац реставровано у формі архітектури XIX сторіччя. Сьогодні палац є державною резиденцією президента.
Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. Був збудований у 1898 році.
Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі. Храм побудований у 1810 році архітектором А. Меленським, в урочищі Аскольдова могила. Проте перші культові споруди з явилися тут, ще у XI сторіччі. Церква була замовленням воронезького купця Самійла Мещерякова, з метою увічнити пам'ять своєї дружини , що померла у Києві, і була похована на Аскольдовій могилі. Церква була побудована з мармуру, у стилі ампір.
Либідьська частина міста.
Національний університет ім Т.Г. Шевченка. Побудований у 1837 – 1842 роках. Спершу називався – Імператорський університет Святого Володимира. Архітектор – В.І. Беретті. На фасаді головного корпусу встановлені: пам’ятний знак викладачам і студентам університету, меморіальну дошку Т.Г. Шевченку та меморіальну дошку штабу винищувального батальйону. У місті є інші корпуси університету, наприклад – Гуманітарний корпус (див. минулу частину). У 1939 році був перейменований у Університет ім. Т.Г. Шевченка.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Був встановлений у 1939 році, на честь 125-ти річчя зі дня народження Шевченка. Скульптор: М.Г. Манізер. Архітектор: Є.А. Левінсон. Матеріал скульптури – бронза, висота скульптури – 6.45 метрів, матеріал постаменту – червоний граніт, висота постаменту – 7.3 метра. До революції на цьому місці був пам’ятник Миколі Першому.
Парк ім. Т.Г. Шевченка. У Шевченківському парку Києва встановлено пам’ятник Т.Г. Шевченку. До революції парк носив назву – Миколаївського парку.
Бульвар Т.Г. Шевченка. Знаходиться неподалік від парку. Раніше називався: Бибиковський бульвар.
Кафедральний собор Святого Володимира (Володимирський собор). Був збудований у 1862 – 1882 роках. Побудований у російсько-візантійському псевдостилі. Початковий проект розробили архітектори: І.В. Шторм і П.І. Спарро. Пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. У спорудженні собору також брали участь архітектори: Ю. Бернгардт, К.Я. Маєвський, В.М. Ніколаєв. Собор має 7 куполів. У соборі міститься багато цінних розписів, над якими працювали російські художники: В.М. Васнецов, М.В. Нестеров, М.О. Врубель, українські художники: В.Д. Замирайло, С.П. Костенко, П.К. Пимоненко, польські художники: П.О. Сведомський, В.О. Котарбінський, під загальним керівництвом професора А.В. Прахова. В. Васнецову належать основні розписи собору – «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», портрети канонізованих святих. М. Нестеров виконав іконостаси в бокових навах, композиції «Різдво», «Воскресіння» та «Богоявлення». П. Свідомському належать розписи: «Суд Пілата», «В’їзд до Єрусалиму», «Таємна вечеря», В. Котарбінський – автор розпису «Вознесіння». Решту орнаменту розписали українські майстри.
Завантажити реферат