Сторінка
7

Філософські погляди Лесі Українки

Леся Українка вважає, що «великі хірурги Франції 93—4 р. (тобто вожді якобінців) поводи­лись у всякім разі не по-науковому, принаймні з теперіш­нього погляду», бо вони «прокламували принцип постійної революції», тоді як, мовляв, це суперечить духові всієї . сучасної медицини і етики.

Хоч об'єктивно симпатії письменниці були на боці яко­бінців як беззавітних борців проти реакції, за щастя тру­дящих, а не жірондистів, проте засоби, за допомогою яких якобінці намагалися здійснити свою мету, —терор, не зна­ходять схвалення у Лесі Українки. «Може, правда, вони (якобінці.) при тому (терорі.) й ба­гато любили (адже й Торквемеда, кажуть, любив своїх пацієнтів і вже напевне любив свою справу) і бажали добра матері Франції і дитині з потрійною назвою . (свобода, рівність і братерство), та від того було не легше, і мати мало не вмерла від страти крові і конвульсій, і дитина вродилась ледве жива, та так вже ніколи й не могли прийти до здоров'я» [4, с.130].

Леся Українка хоче запевнити читача, що період яко­бінської диктатури (1793—1794 рр.) по суті нічого не дав, крім теорії перманентної революції і ланцета лікаря Гільйотена, бо, мовляв, навіть закон про підозрілих не був уже новиною після статуту інквізиції, а інші закони були встановлені до 1793 року.

Намагаючись «обґрунтувати» це положен­ня, Леся Українка говорить, що гільйотиною боротися «фі­зично» неможливо, бо, оскільки боротьба є конфлікт двох активних сил, то в період їх озброєних сутичок ні одна із сторін не може скористатися з гільйотини; коли ж одна з них переможена, тоді до беззбройного гільйотину застосо­вувати, мовляв, «неморально».

Допускаючи елементи гуманізму, Леся Українка говорить далі, що ніяка партія не може і не по­винна користуватися терором як знаряддям боротьби Леся Українка обстоює мораль «межипартійну», почасти «понадпартійну», але не партійну, яку вона ототожнює з виключністю. Більше «любові» і менше «гріха» — таке є правило Лесі Українки, якого треба додержувати, щоб добитися гармонії між політикою партії і її етикою.

Погляди великої письменниці на моральні норми, поняття і уявлення спрямовані на розв'язання завдань революційної боротьби, яка має на меті знищення соціального і національного гніту, побудову нового, суспільства, що не знає лицемірної, звірячої моралі

ВИСНОВКИ

Микола Євшан зазначав: “Творчість Лесі Українки має тому свій стиль, зовсім окрему фізіономію, по якій відразу її пізнаємо. Інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі, яка уміє відмежовувати себе від життєвої торговиці і без галасу творити собі високохудожні образи, творити в собі образ вищої людини, вільної людини, - оте все сплелося в творчості Лесі Українку в одну гармонійну цілісність” .

Життєвий та творчий шлях постійно змушували письменницю мислити по-новому, відгукуватися на животрепетні проблеми свого часу і вирішувати, зокрема, філософські, етичні, політичні та релігієзнавчі питання в позитивному дусі.

Таким чином у своїх філософсько-релігієзнавчих, соціально-політичних і морально-естетичних шуканнях М.Драгоманова і Лесі Українки чітко проступає ідея боротьби за національний розвиток українського народу, на принципах свободи і демократії; по-друге, соціальний, економічний, політичний та духовний поступ України не мислився ними без вивчення й використання позитивного світового та європейського досвіду, без поєднання національного та загальнолюдського; по-третє, основою всіх суспільних перебудов має стати людина як невід’ємна частина й найвище творіння природи.

У сузір’ї величних імен видатних українців Лесі Українці належить невмируща слава невтомного борця за честь і гідність українського народу в їх довготривалій боротьбі за свободу та незалежність. Саме тому її ім’я назавжди стало символом безкомпромісного служіння вищим ідеалам людського буття.

Список використаної літератури

1. Агєєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки постмодерній інтерпретації. – К.: Либідь, 1999. – 264 с.

2. Акулов И.Б. Этические взгляды Леси Украинка: Дис. .канд.филос.наук. – Дрогобич, 1996.- 277 с.

3. Бабишкин О., Курашова В. Леся Українка: життя і творчість. – К., 1995. – 320 с.

4. Бичко А. Леся Українка: Світоглядно-філософський погляд. – К.: Український Центр Духовної культури, 2000. – 186 с.

5. Білан Т.О. Українська ідея в контексті творчості Лесі Українки // “Дні науки”- Тези наукових доповідей . Київський університет. – К., 1996. – С.59-67.

6. Головаха І. Суспільно-політичні і філософські погляди Лесі українки. – К., 1953. – С.209.

7. Кирпель І. Леся Українка – попереду нас // Слов’янське віче: ХХ століття. – К., 1996. - № 2. – С. 171-185.

8. Леся Українка. Твори, т.ХІІ, стор.22.

9. Мороз М.О. Літопис життя та творчості Лесі Українки. – К.: Наук.думка, 1992. – 120 с.

10. Одарченко П. Епістолярна спадщина Лесі Українки // Український Вільний університет. Науковий збірник. Мюнхен, 1971. – Т.7. – С. 329-342.

11. Хрестоматія критичних матеріалів, т. ІІІ, вид. 2-е. Вид-во «Радянська школа», - 1956, ст.93, 97.