Сторінка
1

Філософські погляди Лесі Українки

Зміст

Вступ……………………………………………………………………… .3

Розділ І. Естетичні погляди Лесі Українки……………………………….5

Розділ ІІ. Філософські погляди Лесі Українки………………………….11

Розділ ІІІ. Етична концепція Лесі Українки………………… .……… 20

Висновки………………………………………………………………… 27

Список використаної літератури…………………………….………… 28

Вступ

Леся Українка— славна дочка українського народу, видатна письменниця, полум'яна патріотка своєї вітчизни. Її ім'я займає одне з почесних місць в історії суспільно-політичної думки на Україні кінця XIX і початку XX ст. Все своє життя, величезний талант і непохитну волю вона віддала справі боротьби проти всякої експлуатації, за визволення трудящих, зни­щення соціального і національного гноблення, встановлення таких суспільних відносин, які забезпечили б справжнє народовладдя, свободу і розквіт духовних сил трудящих — такий ідеал Лесі Українки, за який вона пристрасно боролася на протязі всього свого життя.

Всі думки і прагнення Лесі Українки, кожний крок в її практич­ній діяльності і творчості були зв'язані з ви­звольним рухом. Бадьорі і сповнені оптимізму твори Лесі Українки були закликом до героїчної боротьби проти всього старого і віджилого, за світле, щасливе життя трудящих. |Протиставляючи поетич­ний голос Лесі Українки іншим, Іван Франко відзначав: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сії слабосилої, хорої дівчини .

Читаючи м'які та рознервовані або холодно резонерські писання сучасних молодих українців мужчин і порівнюючи їх з тими бадьо­рими, сильними та сміливими, а при тім такими простими, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся хора, слабосила дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну» .

Леся Українка не тільки велика письменниця і видатний громадсько-політичний діяч, але також визначний мисли­тель, непримиренний борець проти ідеологічної реакції, представник прогресивної філософської думки України. Філософсько-естетичні погляди Лесі Українки, як Т весь її світогляд в цілому, зазнали істотних змін і скла­далися в умовах зростання революційного, зокрема проле­тарського визвольного руху.Характерною особливістю філософсько-естетичних по­глядів Лесі Українки є те, що вони базувались на вивченні конкретної історичної дійсності, на критично переробленій філософській і естетичній думці попередніх періодів.

В цьому рефераті не ставиться завдання всебічного висвітлення проблем, що стосуються філософсько-естетичних поглядів Лесі Українки. Мова йде лише про ті питання філософії і естетики видатної української письменниці, які є найбільш загальними і відправними для характеристики всієї сукупності її поглядів і які мають найважливіше значення.

Оскільки Леся Українка, будучи насамперед письмен­ницею, не створила спеціальних праць на суто філософські теми, і питання методу і загальної теорії найповніше втіли­лися в ЇЇ естетичних поглядах, то найбільш виправданим буде починати висвітлення її філософсько-естетичних погля­дів саме з естетичних поглядів.

РОЗДІЛ І. ЕСТЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Правильному розв'язанню основних питань естетики Леся Українка надавала дуже великого значення. Це ви­пливало з самого ставлення, її до мистецтва, якому, за її словами, служать « .всі найсвітліші душі людські»1 і яке покликане запалювати людські серця на боротьбу за світле майбутнє. Зусиллями своїх обранців, говорить Леся Українка, мистецтво піднесене на величезну висоту.

Естетичні питання не були для Лесі Українки чимось самодовліючим. Сама постановка і метод розв'язання їх були зумовлені насущною потребою розв'язати інші, більш загальні і вирішальні завдання і, насамперед, найголовніше з них — завдання визволення народу шляхом революційної боротьби проти царизму і експлуататорських класів. Отже, не чисто «естетичний» інтерес, не проста пристрасть до всі­ляких «нових» теоретичних питань, а необхідність дати відповідь на запити практики, життя, суспільної боротьби зумовили розроблення Лесею Українкою питань естетики. Ці, так би мовити, практичні, щодо своїх джерел, способу розв'язання і цілеспрямованості, естетичні погляди Лесі Українки забезпечують їй почесне місце в історії передових естетичних учень [1, с.201].

Висловлювання Лесі Українки про мистецтво в творах глистах дають нам уявлення про систему її естетичних поглядів.

Насамперед слід відзначити, що, ідучи за матеріалі­стичною естетикою революційних демократів, зокрема М. Чернишевського і Т. Шевченка, ґрунтуючись на кон­кретному аналізі творів мистецтва, Леся Українка, матеріалістично розв'язувала основне питання естетики — про відношення мистецтва до дійсності. Зумов­леність мистецтва реальним життям, його похідний по від­ношенню до дійсності характер — ці положення були ви­хідними для Лесі Українки, ними вона керувалась при розв'язуванні всіх найважливіших питань мистецтва.

Проблема ролі мистецтва в суспільному житті, в боротьбі класів є однією з найважливіших проблем, розв'язанню яких Леся Українка присвятила багато сил. Розв'язала вона її на користь визнання дійовості, громадського служіння мистецтва. Цій проблемі присвячені такі чудові твори, як «Надія», «Співець», «В магазині квіток», «На роковини Шевченка», цикл «Сім струн», «І все-таки до тебе думка лине .», цикл «Сльози-перли», «Іфігенія в Тавріді», «Поворіт», цикл «Весна в Єгипті», «Епілог», «Дим» і багато інших, а також майже всі поеми і драма­тичні твори.

Торкаючись у статті «Утопія в белетристиці» одного романа Морріса, Леся Українка говорить, що люди в цьому романі — не живі діючі натури, а якісь «маріонетки» і тому «не дивно, що серед цих створіннів мистецтво зійшло на забавку. Чим же іншим має бути мистецтво там, де нема ні боротьби, ні контрастів, ні глибокого страждання?» [7, с.177-178]. Тут-таки, в цій статті, Леся Українка говорить про велике значення таких творів мистецтва, які будили б «віру в можливість краси життя і вільного братання межи людьми». Ще у 80-х роках Леся Українка, відкидаючи геть усякі сумніви, з цілковитою переконливістю і непохитною волею говорить про громадське призначення своєї поезії і худож­нього слова взагалі, про велич справи, за яку бореться на­род і виразники його інтересів. Вона пише, що правдиве слово повинно запалити «огонь» в серцях людей і тим самим принести велику користь справі визволення пригнобле­них мас.

Людина високих моральних якостей, серед яких особливо виділяється така, як скромність, Леся Українка вважала, що їй все ще бракує відваги стати на площі «і виложити все, що маєш». Будучи, за власним признанням, головним чином, поетом-ліриком, вона прагне нести вогненне слово в маси, народові, на площу. В цьому саме вона бачить по­кликання всякого справжнього поета, який повинен цілком віддавати себе суспільству, народові, боротьбі за його інтереси. В листі до Івана Франка від 14 січня 1903 року вона пише: «такий вже фатум над поетами, що мусять гукати на майданах і «прорицати аки одержими» в той час, коли б хотіли в землю увійти від туги .». Поетеса гово­рить, що сила поета — в його полум'яному правдивому слові, яке збуджує народні маси до самовідданої боротьби за визволення від усіх гнобителів. Лише той може виправ­дати себе як поет, хто слідує цій почесній вимозі. «Наші слова,—пише вона,—стають нашими ділами і судять нас люди «по ділах наших» . І думається мені: коли та­кий наш фатум неминучий, то даремне й тікати від нього, а хто не хоче коритись, нехай осідлає того фатума, замість Пегаса, тай їде, куди сам схоче» .