Сторінка
3

Феноменологія

Найважливіші досягнення науки та техніки переконують в тому, що кожне матеріальне утворення відображає інші, що впливають на нього та само відображається у них. Всезагальність відображення як якості, що є у фундаменті матерії, визначається універсальністю матеріальної взаємодії. Тіла, процеси, явища взаємодіють між собою і внаслідок змі­нюються. Чи інакше: один об'єкт впливає на інший і залишає у ньому певний слід, в свою чергу, об'єкт, що зазнав вплив, фіксує у своїх змінах певні властивості того об'єкту, який впливав на нього. Відобра­ження - це загальна властивість матерії, що полягає у здатності мате­ріальних об'єктів (явищ, предметів, систем) відтворювати у своїх влас­тивостях особливості інших об'єктів внаслідок взаємодії з ними.

Розглядаючи матеріальну взаємодію як необхідну умову та основу усіх процесів відображення, слід враховувати якісну своєрідність про­цесів, їх генетичну ієрархію в розвитку неживої і живої природи, а та­кож людського суспільства. До розкриття проблеми відображення слід підходити історично. Відображення у неживій природі є найпрості­шим і відбувається на механічному, фізичному, хімічному рівнях, ко­жен з яких специфічний. У неживій природі кожен об'єкт реагує на вплив іншого дуже визначено, зміни, що з ними відбуваються, відпові­дають властивостям об'єкту, що здійснює вплив. Так, залізо під впли­вом води ржавіє, під впливом сонця - нагрівається, під впливом магні­ту - притягується. На такому рівні відображення відбувається переважно зруйнування чи якісна зміна об'єкту, що зазнав впливу, чи виникає проста подоба оригіналу, його копія (відбиток, дзеркальне відображен­ня). Найбільш високого рівня у неживій природі відображення набу­ває у колоїдних системах, розвиток яких і розглядають як передумову виникнення життя. Цим системам властиве звикання, захист - своє­рідні хімічні аналоги пристосувальної діяльності живих істот.

Перехід від неорганічної до органічної природи приводить до ви­никнення ряду нових властивостей відображення, що надає йому якісно іншого характеру. Відображення на рівні живої природи називають інформаційним. За даними сучасної науки, зокрема молекулярної бі­ології, інформація є фундаментом життя. Так, у молекулах ДНК і РНК зафіксована і відтворюється інформація, що програмує індивідуаль­ний розвиток і зв'язок поколінь живих організмів. Генетична інфор­мація - це специфічна форма відображення попередньої історії роз­витку живих об'єктів у молекулах ДНК. Ще одна найважливіша форма інформаційного відображення у живих організмах - імунітет - меха­нізм, за допомогою якого відбувається «розпізнавання» власних та чужих елементів у внутрішньому середовищі організму. Відображен­ня у живій природі одержало назву інформаційного і на тій підставі, Що відбувається активне використання результатів зовнішніх впливів як орієнтирів, що несуть .певну інформацію про зовнішнє середови­ще. На ґрунті закладеної у живих організмах внутрішньої програми, Що закодована у їх матеріальному субстраті (внутрішньої інформації), У них є здатність активно ставитись до предметів і явищ зовнішнього світу як до орієнтирів для саморуху та саморегуляції (використання зовнішньої інформації у процесі життєдіяльності). На біологічному рівні у процесах життєдіяльності відбувається складна взаємодія. Син­тез внутрішньої і зовнішньої інформації, тобто зовнішні дії вплива­ють на стан системи не прямо, а опосередковано: активізують внут­рішню програму побудови руху, що закладена в матеріальній системі, а не викликають сам рух. Тому однією з найважливіших властивос­тей відображення на рівні живої природи є її опосередкований харак­тер (інакше кажучи, відбувається за схемою вплив - програма - реак­ція). Опосередкований характер інформаційного відображення, що обумовлений наявністю у живих організмів внутрішньої програми жит­тєдіяльності, народжує і такі специфічні властивості інформаційного відображення, як вибірковість (активність) і випереджаючий харак­тер. Вибірковість інформаційного відображення полягає в тому, що організм не просто відчуває вплив зовнішнього середовища, а активно використовує життєво значущі фактори, що служать для самозбере­ження і розвитку, не реагує на життєво-нейтральні і, по можливості, прагне уникати чи нейтралізувати шкідливі фактори.

Поняття випереджального відображення запроваджено відомим фі­зіологом Петром Анохіним для позначення здатності живих організ­мів «перенастроюватися»відносно майбутніх подій на підставі закла­дених у них життєвих програм. Система, що використовує випереджаюче відображення, здатна упереджувати результати мож­ливих взаємодій з зовнішнім світом, що дозволяє їй активно будува­ти свою поведінку, мобілізувати резерви, орієнтуючись на можливі наслідки. Інформаційне відображення має різні рівні: подразливість, чутливість, нейрофізіологічне відображення, психіка. Удосконалення форм відображення у живих організмів відбувається на основі виник­нення та розвитку особливих регулюючих елементів клітини, згодом особливих клітин - чуттєвих, нервових, нарешті, нервової системи, психіки. Інформаційне відображення - необхідний спосіб саморегу­лювання живих систем.

Первісна і найзагальніша форма інформаційного саморегулюван­ня у живій природі - подразливість, що виступає єдиною формою саморегулювання у нижчих тварин та рослин і як елементарна ле­жить в основі усіх більш високих рівнів прояву саморегулювання живого, аж до вищої психічної діяльності людини. Подразливість -це здатність усього живого відповідати на вплив ззовні процесом внут­рішнього збудження, який забезпечує адекватне реагування на подраз­ник. Це допсихічна форма регулювання пристосувальної поведінки, що здійснюється за рахунок використання енергії самого організму. Под­разливість має різні форми: токсини, тропізми, настрої. Подразливос­ті властиві усі основні елементи інформаційного саморегулювання. Але подразливість має ряд принципових обмежень. Тому в дальшому еволюційному розвитку живі системи виробляли на ґрунті подразли­вості нові, досконаліші форми саморегулювання.