Сторінка
2

Феноменологія

Об'єктивний ідеалізм виходить за межі індивідуальної свідомості. Сві­домість виступає тут як самостійна суть, що не залежить від матерії, розгля­даються існуючі форми суспільної свідомості, об'єктивпо-ідеалістичиа тео­рія яких у найбільш послідовному і розгорнутому вигляді є у філософії Георга Гегеля. Такий підхід має ряд переваг - суб'єктивно-ідеалістичного. По-перше, свідомість розглядається вже не просто як властивість індивідів, а як суспільно-історичие явище. По-друге, свідомість розуміється як цілісна система, що безперервно розвивається. По-третє, свідомість розуміється як активно діючий творчий процес. Усі три моменти мають важливе теоретич­не значення для розкриття сутності свідомості, виявляють її діяльно-твор­чий і конкретно-історичний характер. Але взаємозв'язок свідомості і контек­сту, в якому свідомість формується і розвивається, залишається не розкритим.

Матеріалізм розглядає свідомість як щось залежне, визначене матеріальними процеса­ ми, завдяки чому виходить за межі суто феноме­нологічного підходу і вказує шлях до розкриття її суті. Проте матеріалістичні погляди на природу і суть свідомості теж неоднорідні. У XVII і XVIII стст. в історії філософії і психології панував переважно механістичний погляд на матеріальну обумовленість свідомості. Свідомість мислилась як результат механічної реакції організму (насамперед мозку) на зовнішні впливи довко­лишнього середовища, що і розглядалися як причини. В основі такого пояс­нення є механістичне вчення Репе Декарта про рефлексію. Концепція Рене Декарта має три основні недоліки: робінзонада (посій свідомості - окремий індивід), механіцизм (функціонування свідомості пояснювалось законами ме­ханіки), споглядальність (розглядалася як результат пасивної реакції орга­нізму на вплив зовнішнього середовища).

З появою у XIX ст. теорії Чарльза Дарвіна, виникали різноманітні, так звані біологізаторські концепції свідомості, серед яких виділяють два напрям­ки: вульгарно-матеріалістичний та поведінковий. До вульгарно-матеріалістич-пого напрямку належить функціональна психологія, власне вульгарний матері­алізм тощо. У сучасній західній філософії вульгарно-матеріалістичний напрямок представлений школою наукового матеріалізму, що гостро критикується біль­шістю сучасних дослідників. Прихильники наукового матеріалізму вважають, що людський організм підкоряється усім основним принципам теорії Чарльза Дарвіпа (закону природного відбору, боротьбі за існування тощо). У процесі адаптації організм використовує свідомість як регулятор поведінки. Здатність до свідомого регулювання формується завдяки механізму природного відбору в процесі філогенезу. Свідомість сприймається як продукт діяльності мозку на зразок певної його еманації. Як причину свідомості тут розглядають біологічні закономірності, що обумовили виникнення людського виду і його здатність до свідомого регулювання.

Концепцію поведінки індивіда розвивають переважно біхевіоризм та прагматизм. З їх точки зору свідомість визначається поведінкою індиві­да, що обумовлена біологічними потребами організму і впливом зовні­шнього середовища. Неспроможність біологізаторських теорій полягає в тому, що такі теорії зберігають усі недоліки, які властиві механістичним концепціям, тільки на місце механічних факторів ставлять біологічні, які беруться ніби випадково і без прямого ставлення до свідомості.

Позиція діалектичного матеріалізму інша. Діалектичний матеріалізм висуває такі вихідні принципи розкриття суті свідомості: розвитку, ві­дображення і діяльності. Принцип розвитку вказує на історичну обумов­леність свідомості і конкретпо-історичний підхід до розкриття її суті, механізму становлення та розвитку. У сукупності з принципом відобра­ження діалектичний матеріалізм дозволяє виявити природні передумови виникнення свідомості і зрозуміти її генезу як природно-історичний про­цес, а також націлює па розкриття специфіки соціальної форми буття світу, отже, соціальної форми відображення, якою є свідомість. Соціальна форма буття має змістом людську діяльність. Принцип діяльності висту­пає ще одним вихідним моментом для розкриття суті свідомості, меха­нізмів її виникнення, розвитку, функціонування.

Отже, принципи розвитку, відображення і діяльності обираються як вихідні при вирішенні проблеми свідомості, що зовсім не заперечує ті досягнення західної філософії, що зроблені на шляху осягнення свідо­мості. Якщо діалектичний матеріалізм багато зробив для розкриття сутності свідомості, виявлення її матеріальних основ, визначення меха­нізмів становлення, функціонування і розвитку, аналізу гносеологічно­го аспекту свідомості, то філософія життя, феноменологія, психоаналіз, екзистенціалізм, логічний позитивізм, структуралізм, герменевтика та інші напрямки сучасної західної філософії досягли значних результатів у процесі дослідження різних змістовних аспектів свідомості, ЇЇ внутрі­шньої логіки. Тому ще одним принципом осягнення свідомості має ста­ти принцип додатковості різних філософських напрямків.

2. Виникнення та розвиток свідомості

Матеріалістичний підхід до розкриття проб­леми свідомості з необхідністю ставить пи­тання про можливість походження свідомос­ ті у ході розвитку матерії. Ще Йоганн Дуне Скот казав про те, що матерія мислить. Внесок у розвиток уявлень про свідомість зробив Бенедикт Спіноза, розглядаючи свідомість як атрибут матерії. Далі ніж усі просунувся Дені Дідро, коли висловив припущення, що у самому фундаменті матерії є особлива властивість, по суті схожа з відчуттями, із якої і виникає здатність до відчуттів, а згодом - мислення. Для підтвердження припущення Дені Дідро на­вів приклад з яйцем та курчам. Яйце не має здатності до відчуттів, а живе курча - має. Отже, здатність до відчуттів виникає з неодухот-вореної матерії. Теорія про зв'язок матерії та свідомості розроблена в діалектичному матеріалізмі. Тут свідомість розуміється як атрибут матерії, результат розвитку можливостей, що є у самій матерії, як специфічна людська, вища форма відображення.