Сторінка
3

Світ повсякденності

Повсякденність постійно і, мабуть, щодня інтерпретується і пе-реінтерпретується в комунікації. Все в повсякденності витлумаче­но, прочитується і перечитується, створюється безліч варіантів ро­зуміння, приростає і зменшується зміст. Тому головною проблемою міжособистого спілкування, що виникає в процесі повсякденності, стає проблема розуміння. Розкриття сенсу, змісту повсякденності створює її складну внутрішню структуру, породжує безліч різно­манітних реальностей, що переплітаються, борються, взаємодопов­нюючи одна одну. Але повсякденність, буденність не є клубок спу­таних ниток, скоріше, єдиний організм, що функціонує. Цільність буденності внутрішньо упорядкована, існує ряд тривких, звичай­них, провідних тлумачень, що дадуть можливість визначити тип культури, тип ментальності та ін. В основі всіх випадкових відхи­лень лежить деяка кількість інваріантів, визначальні буденні сто­сунки, відносини, ставлення більшості населення суспільства до природи, до потойбічного світу, до можливостей їх власного жит­тя, до праці, до родини, справедливості та ін. Такі варіанти ство­рюють у людей якийсь загальний світогляд і схожу, подібну в основному картину світу.

Буденний світ - світ прагматизму, тобто дії. Люди, які живуть у повсякденності (а не в мареннях, мріях і не на висотах теорій і доктрин) піклуються про власне виживання, про якість життя, про збереження навколишнього соціального середовища. «Але світ повсякденності ще єдиний і тому, що в яку б сферу реальності не «пірнула» людина, будь то релігійно-містичний ек­стаз, теоретичне дослідження, солодке марення, мрійливість або естетична фантазія, людина незмінне повертається сюди ж, в на­повнену клопотом, утіхами, сумом, труднощами звичайне життя. Інші світи виростають з буденності і живуть, лише будучи укоре­неними в її практичному, пухкому, усвідомленому ґрунті і доти, доки люди існують, живуть і з єднані з реальністю органами чут­тя». Повсякденність - світ людський і практичний. Його життєвий простір будується навколо самої людини. Буденна картина світу не охоплює позалюдський космос як простір, в якому об'єктивно розташовується Земля. Космічний простір значимий в повсякден­ному житті людини тільки тоді, коли корисно: якщо від розташу­вання зірок залежать розливи Нілу, то неодмінно виникають ас­трономія і астрологія, призначені для земних практичних орієнтацій. Місяць потрібний, щоб світити закоханим та освітлювати шлях у темряві. Навіть мовні просторові характеристики ландшафту не­суть на собі висловлену антропоцентричність: підніжжя гір, гірсь­кий хребет, гирло річки та ін. «Простір повсякденності відчутний і практично вимірюється людиною, тому що простір освоєний лю­диною: доглянуті поля і протоптані стежини на перевалах, море, що борозниться судами, світ предметів, зроблених людьми і для людей, незасвоєне, незнайоме бачиться людиною як вороже, чуже, потенційно небезпечне, нелюдське» (Олена Золотухіна-Аболіна).

З позицій суттєвого підходу кожна людина складається з декіль­кох аналітичне вичленених шарів. Головний і основний - пласт базового єства. Тут хоть і багато всього, але визначеність теж оче­видна - тут накопичуються не стільки новації, скільки традиції, не стільки різне та тимчасове, скільки незмінне, вічне, не стільки коливальне і експериментальне, скільки перевірене, вивірене, трив­ко-стійке. Звертаючись до устоїв стабільних компонентів особи і ви­діляючи те, що міцніше каменя розпуття (пам'ятаєте: праворуч підеш - коня втратиш, наліво підеш - голови не знесеш, прямо підеш .), отримаємо підтверджуюче задоволення. Люди живуть у сві­ті, де кожний є лише остільки, оскільки е не фізично, а соціальна. Тільки суспільне визнання будь-якої належності або якоїсь потре­би перетворює людину в громадянина і правоносія. Так, люди за­хоплені досягненням мети: втягненням в соціальний статус, друж­бу, любов, визнання. У буденному світі - в світі повсякденності в найрізноманітніших сферах діяльності триває процес самореа-лізації особистості. І людина, живучи повсякденним життям, постійно в різноманітних ситуаціях і обставинах шукає і знахо­дить уже сталі норми, засоби, способи поведінки, найкоротший шлях, що веде до такої мети. Причому мета найрізноманітніша, майже до мети визволитись, позбутись бажань і потреб. Повсяк­денності властиві риси: стандартність, рецептурність, рекоменда-ційність буденної свідомості.

Визначаючи універсальність буденної свідомості кожного інди­віда, проф. Олена Золотухіна-Аболіна підкреслює, що буденна свідомість, до якої причетний кожний: будь то академік або двір­ник, - весь конститутивний момент, що пронизує повсякденність світу (приписування знань і сенсу - власна і пряма функція свідо­мості). Буденна свідомість характеризується специфічними риса­ми, безпосередньо знайомими кожному, що різко відрізняються від тих, що наука подає як раціональні еталони. Насамперед, буденна свідомість включає велику безліч уявлень, що сприймаються лю­диною на віру (якщо намагатися перевіряти кожне, що констатує або рекомендує подання, з яким зустрічаємось в побуті і діяль­ності, то ніколи не зрушимо з місця). Саме найважливіша складо­ва усвідомлення людиною реальності: загальні місця, очевиднос­ті. Так, реальність - це не тільки те, що є. Реальністю буває і те, що хочемо, щоб воно було. Реальністю стає і фантазія людини, сама в силу своїх власних підстав. Нічого не завбачується і не угадується. Люди здатні попереджати. Люди не попереджають, а обісторюють історію, ведучи ЇЇ за собою, а то і викликаючи на себе, коли стають її часткою. Мабуть, всяке всупереч здатне пе-респрямовувати подвійну вісь реальності, даючи вигадці простір факту.