Сторінка
7
І ще один цікавий факт. Через рік після розпуску Першої, розпуск ще більш лівої Другої Державної Думи спровокував виступ Петра Столипіна на закритому її засіданні. Він звинуватив соціал-демократів у підготовці заколоту, після чого їх фракцію було заарештовано. Через 4 роки (за Хлєбниковим, 36 + 36 днів) після проголошення нового виборчого закону, що відкрив шлях до виборів уже правої III Державної Думи, 1.ІХ.1911 р. П. Столипіна було смертельно поранено у Київському оперному театрі анархістом Дмитром Богровим. У своїх свідченнях терорист стверджував: “Замах на життя Столипіна виконано мною тому, що я вважаю його головним винуватцем реакції, що настала в Росії… – розпуск Державної Думи, зміна виборчого закону, утиск преси, інородців, ігнорування поглядів Державної Думи і взагалі ціла низка дій, що підірвала інтереси народу”. З результатів слідства зрозуміло, що вбивця Богров зробив замах на Столипіна, будучи абсолютно впевненим у необхідності розплати Столипіна за його антидемократичні дії щодо народу Росії та обраної ним Державної Думи.
На третє запитання Шпенглера відповів через 50 років видатний російський історик та етнограф Лев Гумильов у своїй теорії етногенезу. За зізнанням Гумильова, саме ідеї Вернадського, викладені в теорії біосфери та ноосфери, надихнули його на створення теорії, згідно з якою повний цикл генезису окремого етносу обмежено 1200 роками з можливостями його подовження за рахунок регенераційної та реліктової фаз на 100-300 років. За Л. Гумильовим, 1200-річний цикл складається з фази підйому (300 років), акматичної фази (300 років), фази надлому (200 років), інерційної фази (300 років), фази обскурації, що може подовжуватись від 100 до 200 років з переходом її до регенерації, та реліктової фази, яка іноді мала прояви для окремих етносів за межею 1500 років.
Ще 150 років тому видатний бельгійський демограф-статистик Ламбер Адольф Жак Кетлє, який використовував суто математичні методи, дійшов висновку, що середня тривалість життя цивілізації на прикладі стародавніх імперій становить 1461+/-185 років. Понад цей термін, за визначенням видатного російського історика і філософа Костянтина Леонтьєва, жодна державна система, як видно з історії, не жила. Багато держав існували значно менше.
300-річний період Київської Русі або України-Руси, як її називав Михайло Грушевський, Л. Гумильов відніс до заключних фаз слов’янського етногенезу, розпочатого пасіонарним поштовхом ще на початку Християнської ери. Це підтверджується духовним та культурним розквітом його наприкінці першого – на початку другого тисячоліття в інерційній фазі слов’янського етногенезу, у 36-річні періоди правління сина видатного полководця Київської Русі князя Святослава – Володимира Святого та його сина Ярослава Мудрого.
За Л. Гумильовим, етногенез великоросійського етносу розпочався у боротьбі з татаро-монгольським ігом у XIII ст. (Куликова битва стала своєрідним індикатором “пасіонарного вибуху”), а його фаза надлому почалась у період правління Миколи II. Зараз вона закінчується, а на початку інерційної фази, як вказував видатний німецький історик Теодор Момзен, настає депопуляція населення, що й підтверджує сучасна демографічна статистика російського етносу.
Є достатні підстави вважати, що сучасний український етнос, у точній відповідності з гумильовською теорією, переживає фазу прихованого підйому пасіонарного напруження етнічної системи, який згодом перейде у явний. З пасіонарним поштовхом українського етногенезу якраз і пов’язується прояв таких феноменів як геній Тараса Шевченка (1814-1861), а особливо ж політична національно-визвольна діяльність Кирило-Мефодіївського братства (1845-1847).
Поява майже через три чверті століття (точніше, через 72 роки, що відповідає двом циклам по 36 років) першої спроби відтворення української державності у формі Української народної республіки або Гетьманської України чи Петлюрівської Директорії (1917-1919) стали яскравим підтвердженням такого роду пасіонарного підйому. Більше того – через півтора століття (за Л. Гумильовим, саме стільки триває фаза прихованого підйому, а точніше – до 1991 р., якщо вести відлік з 1847 р. і відповідно до теорії циклів – це через 144 (знову число Фібоначчі!) роки, що й відповідає 4 циклам по 36 років) відбулось проголошення незалежної України. В самій Україні великої кількості пасіонаріїв не спостерігається, і це пояснюється особливостями її історичного розвитку. Протягом останніх півтора століть основні маси пасіонарного населення емігрували до Америки, виїхали до Росії (саме їх пасіонарністю і визначається значна частка українців у владних структурах Росії), загинули у світових та громадянських війнах, страчені в сталінських таборах, померли в роки голодомору. Таким чином, згідно з теорією етногенезу, фаза підйому триватиме ще 150 років, що дає реальні підстави твердити про “золотий вік” України. (До речі, сам Л. Гумильов як прибічник російської націонал-патріотичної ідеї намагався питання сучасного етногенезу українців замовчувати).
Отже, поряд з соціально-політичними та економічними циклами, визначеними за допомогою прогнозного інструментарію – “основного закону часу” В. Хлєбникова й теорії етногенезу Л. Гумильова, – розробляється теорія соціоекогенезу, процес створення якої дає підстави зробити висновки про існування “вікових” 108-річних циклів (39 + 39 днів за В. Хлєбниковим), у кожний з яких вкладається дві “довгі хвилі” М. Кондратьєва. Кожен такий цикл складається з трьох 36-річних підциклів (38 + 38 днів), а механізм переходу від одного циклу до іншого функціонує, за аналогією, із зародженням наступної “довгої хвилі” у надрах попередньої. Три “вікових” цикли фрактально вкладаються у 300-річну еру, яких в історії слов’янського суперетносу відомо також три.
Завантажити реферат