Сторінка
5
Отже, було загалом доведено синхронність максимумів сонячної активності з періодами виникнення революцій та війн. Знайдено, що злам у розвитку соціуму відбувається в реперних точках динамічного екстремуму (найвищого приросту по модулю сонячної активності). На синхронність “пасіонарних поштовхів” з екстремумами сонячної активності вказував у своїй теорії етногенезу і Лев Гумильов.
На геліофактори дедалі частіше робляться посилання у наукових та публіцистичних працях. Так, ще у січні 1935 р. видатний російський та індійський культуролог і широко відомий громадський діяч Микола Реріх в есе “Зорі смерті” писав: “Абат Море, французький астроном, звертає увагу всіх дипломатів на 1936 та 1937 роки. У ці роки, каже він, спостерігатиметься сильне зростання діяльності сонячних плям. Астроном нагадує, що періоди посиленої діяльності сонячних плям часто збігаються з війнами та усілякими суспільними смутами. “В періоди найменшої діяльності сонячних плям на Землі зазвичай помічались мирні часи, тоді як максимальна діяльність цих плям, певно, викликає нервову напругу, яка зваблює народи до зла та дикої боротьби,” – каже абат. – Якщо сонячна діяльність збільшує усякі магнетичні відхилення, то серед наслідків її розвивається також й дивний гарячковий стан, який епідемічно опановує людством. Іноді такий гарячковий стан починається трохи раніше максимуму, як це відбулось у першу світову війну в 1914 році. Чи наближається друга війна – це невідомо, але я нагадую, що згідно зі статистикою, яка покриває багато століть, роки 1936-й та 1937-й повинні вважатися особливо небезпечними… Але важко сказати, чи буде вже цей рік показовим у грубо земному значенні, чи він започаткує наслідки для найближчого часу”. Цей прогноз новітня історія невдовзі підтвердила. Вже у 1936 р. розпочалася війна в Іспанії, на наступні два роки припав пік репресій в СРСР, а у 1939 р. було розв’язано другу світову війну.
На сьогодні, окрім відкритого у середині ХІХ ст. 11-річного циклу сонячної активності Швабе-Вольфа, стало відомо про відкритий наприкінці ХІХ ст. 72-річний (2 по 36 років) цикл Ганського та відкритий у середині ХХ ст. 600-річний цикл Рубашева, пов’язаний з періодичністю появи комет, а також кілька менш значних флуктуацій Сонця. Вже у 60-і роки ХХ ст. в Кисловодській обсерваторії було досліджено пов’язаний зі зміною полярності сонячних плям 22-річний парний цикл Гнєвишева-Оля, за яким другий у парі 11-річний цикл, порівняно з попереднім, у 1,4 рази вищий за сонячною активністю. Саме такий цикл має завершитися у 2000-2002 роках, які тільки з урахуванням правила Гнєвишева-Оля повинні мати майже полуторні значення чисел Вольфа (видатний австрійський астроном Рудольф Вольф ще у середині ХІХ ст. як індикатор сонячної активності запропонував використовувати кількість плям на Сонці) по відношенню до їх величин у 1989-1991 роках. До того ж ХХ ст. від страшного ХІV ст. пандемій морової чуми – “чорної смерті” та голодоморів, пов’язаних з повенями, посухами, землетрусами і періодичними навалами сарани, відділяють 600 років, що збігається з циклами появи у полі зору землян комет, які так зачастили до Землі наприкінці другого тисячоліття її Християнської ери існування. Враховуючи періодичність як сонячних, так й історичних процесів, а також важливість виявлення ефектів їх синхронізації, системний аналіз поліциклічного процесу коеволюції природи та суспільства вбачається на сьогодні одним з перспективних напрямів наукових досліджень у сфері прогностики.
Зокрема, в реперний 1988 р. максимального приросту сонячної активності з середньорічної величини числа Вольфа (W=29,4 1987 р. до 100,2 у 1988 р.) почалася вірменсько-азербайджанська війна за Карабах. Вона ж синхронізувала зі страшним землетрусом у Вірменії наприкінці року, коли середньомісячні величини чисел Вольфа збільшились з W=125,1 у жовтні та листопаді до W=179,2 у грудні з мінливими добовими індикаторами сонячної активності, які в окремі дні сягали W=255.
На піку зростання сонячної активності у червні і серпні 1991 р. (11 червня W=250) почалася жорстока війна в Югославії та відбувся серпневий путч у Москві (19 серпня W=280), який, власне, започаткував розпад СРСР. Наприкінці 1994 р. (рік локального подвійного максимуму сонячної активності та зіткнення комети Шумейкеров-Леві з Юпітером) почалася війна у Чечні.
Закінчились обидві ці війни у 1996 р. – році мінімуму сонячної активності, коли, за О. Чижевським, суттєво зменшується густота соціальних катаклізмів.
Історичні цикли розвитку України-Руси, Московії, Росії-СРСР
Відомий німецький культуролог і філософ історії Освальд Шпенглер ще наприкінці першої світової війни поставив три фундаментальних запитання:
· Що означає 50-річний період у ритмі політичного, духовного та художнього становлення, що різко вирізняється в усіх культурах?
· Або 300-річні періоди бароко, іоніки, великих математик, аттичної пластики, мозаїчного живопису, контрапункту, галілеєвської механіки?
· Що означає ідеальна тривалість життя в одне тисячоліття для кожної культури у порівнянні з окремою людиною, чиє життя триває 70 років?
На перше запитання Шпенглера через п’ять років відповів Микола Кондратьєв, коли у відкритих ним 55 (число Фібоначчі!) річних великих циклах кон’юнктури він визначив другу емпіричну правильність, за якою на підвищувальній хвилі кожного циклу відбувається активізація політичної діяльності у житті суспільства (перевороти, революції, війни). Закінчується ж друга половина циклу розквітом культури та духовним піднесенням народу, які знову деградують на початку наступного циклу. Таке коливання можна пояснити “законом поколінь”, згідно з яким у різних періодах поперемінно народжуються то раціональні (з більш розвиненою лівою півсферою головного мозку) прагматики-політики, то ірраціональні (“правопівсферні”) творці культури.
Завантажити реферат