Сторінка
2
Цікаво, що названу роботу С. Подолинського було видано у 1880 р. російською та французькою мовами. Причому французькою – у міжнародному часопису з біологічних наук. І хоч стосувалась вона безпосередньо біології, проте залишилась практично непоміченою фахівцями цієї галузі знань. Упродовж 1880-1881 років вийшло ще три видання цієї праці – французькою, італійською і німецькою мовами. З німецьким ознайомились “володарі дум” того часу Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. І хоча в одному з листів Енгельса до Маркса йшлося про “справжнє відкриття Подолинського”, проте воно зосталося для них незрозумілим: за оцінкою Енгельса, Подолинський “переплутав економічне з фізичним”. Сьогодні, з погляду кінця ХХ ст., рельєфно проявилося те, що С. Подолинський зі своєю теорією розуміння світу людством “вирвався” вперед майже на сторіччя, у той час як втілення в життя ідей марксизму “відкинуло” розвиток його батьківщини практично на такий же термін назад.
Нерозуміння науковою громадськістю сутності й значення відкриття С. Подолинського сильно позначилось на здоров’ї вченого. Коли у Штутгарті в 1883 р. вийшло шосте – останнє прижиттєве – видання його праці, С. Подолинський вже перебував у психіатричній лікарні. Символічно, що останню публікацію праці нашого талановитого земляка було здійснено у місті, яке через століття завдяки роботам Германа Хакена, Вольфганга Вайдліха та інших сучасних німецьких вчених стало світовим центром синергетики, основи якої заклав саме Сергій Подолинський. Ідеї українського вченого майже 50 років лишалися незрозумілими людству. І тільки завдяки зусиллям наших видатних співвітчизників сучасники по-справжньому оцінили науковий подвиг С. Подолинського. Перший президент незалежної України Михайло Грушевський переклав його основну працю з німецького видання 1883 р. і надрукував вперше українською мовою у Відні в 1922 р., а перший президент Української академії наук Володимир Вернадський високо оцінив енергетичний підхід С. Подолинського, який, на його думку, зрозумів значення цих ідей і спробував застосувати їх для вивчення економічних явищ. Але й після цього потрібно було ще 70 років, аби до кінця оцінити геній Сергія Подолинського та вагомість його наукового відкриття.
Саме воно, еколого-економічне відкриття Подолинського, підштовхнуло видатного українського вченого Володимира Вернадського у 20-і роки до створення теорії біосфери та ноосфери. Вже наприкінці свого життя – в середині 40-х років – він писав, що “світовий характер соціально-політичних процесів у ході історії виразно випливає з глибшого субстрату людської історії, з геологічного субстрату, який лежить в історії людства, з нового стану галузі життя нашої планети, її біосфери, переходу її в ноосферу, в якій людство стає вперше могутньою загальнопланетарною геологічною силою і де може геологічно проявлятися його думка, його свідомість”.
Щільно переплелися долі наших співвітчизників-однодумців. Володимир Вернадський як вчений замкнув вершину тріади української космопланетарної наукової думки: Подолинський – Туган-Барановський – Вернадський, а як автор “Філософських думок натураліста” – і філософську космогонічну тріаду: Сковорода – Юркевич – Вернадський.
До речі, з Україною, зокрема з Харковом, пов’язаний початок творчої діяльності іншого предтечі сучасної наукової синергетичної парадигми, творця загальної організаційної науки – славетної “Тектології” – видатного російського вченого Олександра Богданова (випускник медичного факультету Харківського університету).
Все це вимагало іншого погляду на самий феномен часу фізичного, біологічного, історичного тощо. Життєві долі велетнів думки, їхні ідеї перетиналися неймовірним, подекуди трагічним чином. Ідеї Подолинського і Вернадського гармонічно вплелися у творчість їх сучасників. На початку століття видатний російський філософ Павло Флоренський, який сягнув вершин російського космізму, парадигму “четвертого начала термодинаміки” намагався визначити через динамічну рівновагу між логосом та хаосом, пов’язуючи її з протистоянням креативної культури людства процесам дисипації космічної енергії на земній кулі. Він писав, що “культура – то є свідома боротьба зі світовим вирівнюванням: культура виступає як ізоляція, як затримка вирівнювального процесу всесвіту та збільшення відмінностей потенціалів в усіх галузях, як умови життя в протилежність до рівності – смерті”.
З цими ідеями перегукується теорія етногенезу видатного російського вченого Льва Гумильова. Трагічно склалося його життя. Після чергового арешту (їх було три; після другого у 1938 р. Л. Гумильова засудили до страти, Анна Ахматова, мати вченого, у стані емоційного потрясіння написала свій знаменитий “Реквієм” – і смертника помилували) він відбував покарання в одній з в’язниць ГУТАБу разом з астрономом і фізиком Миколою Козирєвим (самого Козирєва також за повторним вироком засудили до страти, а потім було відновлено попередній вирок – 10 років позбавлення волі, що передбачив Гумильов). У 40-80-х роках М. Козирєв спочатку гіпотетично, а потім і експериментально досліджував як фізичну, так і біологічну “субстанцію часу”, зокрема здатність її, втрачаючи свою енергію, мінімізувати зростання ентропії (вимір хаосу) та встановлювати дезентропію – порядок, логос у всесвіті. М. Козирєв зробив відомі наукові відкриття вулканічної діяльності на Місяці, а головне – створив теорію причинної (несиметричної) механіки і впливу часу на речовину, з якої й випливала можливість вулканічних явищ на “мертвих” супутниках планет.
В середині ХХ ст. видатний бельгійський фізико-хімік російського походження Ілля Пригожин, якому в 1977 р. присуджено Нобелівську премію, визначив “четверте начало термодинаміки” для широкого кола неврівноважених процесів, стаціонарний стан яких за зовнішніми умовами, що протидіють досягненню системою врівноваженого стану, відповідає мінімуму виробництва ентропії. Ще у 40 роки для цілісної його характеристики щодо біосфери австрійський фізик Ервін Шредінгер запровадив термін негентропії. Однак предтечею цього відкриття багато в чому слід вважати С. Подолинського. Саме тому вже у 90-і роки відомий російський вчений Побіск Кузнєцов “четверте начало термодинаміки” запропонував назвати “законом Подолинського”.
На теренах України поряд з творцями філософських і наукових космопланетарних ідей виросла також когорта авторів технічних проектів завоювання космосу – передусім Сергій Корольов з Житомирщини та Юрій Кондратюк з Полтавщини. Широке визнання здобув сучасний лідер парадигми циклічності соціоекогенезу Юрій Яковець – російський вчений родом з Вінниччини.
Еволюція теорій циклічності
Подальші дослідження закономірностей соціально-економічного розвитку в “кондратьєвських довгих хвилях” дають підстави для висновку про те, що великі цикли кон’юнктури, які розпочинаються на рубежі та в середині століть, за своєю суттю якісно неоднакові. Для перших акцент перетворень спрямовано на зміну технологічних укладів (ТУ), які, за теорією сучасного російського економіста і політика Сергія Глазьєва, відповідають визначеному еталону світових рівнів галузевого розвитку, пов’язаних в єдину систему ТУ. В інших відбуваються процеси, які приводять у відповідність до цих ТУ соціальні інститути, що регулюють суспільні відносини. І хоча соціоекогенез має еволюційний характер, точки зламу його циклоїди супроводжуються революційними подіями – аж до суспільних катастроф. Саме це і підтвердили у ХІХ ст. Велика буржуазна революція 1848 р., а в ХХ ст. – друга світова війна.
Завантажити реферат