Сторінка
11

Формування та використання фінансів в акціонерному товаристві

За 1998 рік акціонерне товариство перерахувало у фонд нагромадження 827,8тис.грн, а у фонд споживання було перераховано 1332,2тис.грн. На фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення з отриманого прибутку було відвернено 12,3тис.грн, що на 18,8тис.грн менше ніж у 1997р. Якщо порівняти суму, направлену у фонд нагромадження, із початковою вартістю основних коштів, те очевидно, що підприємство не планує поступове переустаткування виробництва. Проте я вважаю, що Дослідному хлібозаводу і непотрібно відраховувати більше коштів у фонди нагромадження, тому що коефіцієнт зносу основних коштів по роках знижується невисокими темпами, так на початок 1997 року він складав 9%, на початок 1998 року - 8% на початок 1999 року складав 10%.

Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування акціонерне товариства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівень самофінансування розраховується за допомого нуступних коефіціентів:

1.Коефіціент фінансової стійкості (Кс) – це співвідношення власних і запозичених коштів:

,

де М – власні кошти, К – позикові кошти, З – кредиторська заборгованість.

Чим вища величина даного коефіціента, тим стійкіший фінансовий стан акціонерного товариства. За даними дослідного хлібозавода цей показник за останні роки по-троху зростає. Так у 1997 році він становив 5,67, а в 1998 році – вже 6,15. Це свідчить про те, що фінансовий стан завода постійно поліпшується.

2.Коефіціент самофінансування (Ксф) :

,

де П – прибуток, направлений у фонд нагромадження, А – амортизаційні відрахування.

Даний коефіціент показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності акціонерного товариства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище рівень самофінансування. На дослідноу хлібозаводі він склав 0,87 – у 1997р. і 1,39 – у 1998р Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об’єм власних джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводу в 1,39 разу перевищує величину запозичених коштів.

3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К):

Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на акціонерному товаристві. У 1997р. частка власних коштів складала 15%, а в 1998р. – 23%. Це означає, що частка власних коштів, направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес самофінансування став більш стійким.

4.Рентабельність процеса самофінансування (Р):

,

де ЧП – чистий прибуток.

Рентабельність процеса самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. В даному прикладі цей коефіцієнт досить високий і складає 75% - у 1997р. і 90% - у 1998р. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо у 1998р. 90 коп доходу.

5. Коефіцієнт незалежності (Кн):

Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у загальному обсязі джерела.

6. Коефіцієнт інвестування (власних джерел) (Кі):

Коефіцієнт інвестування показує, у який степені джерела власних коштів покривають проведені інвестиції.

7. Іншим показником, що характеризує використання власних коштів акціонерного товариства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладений у найбільше мобільні активи. Для цього розраховується так називаний коефіцієнт маневреності.

У нашому прикладі коефіцієнт маневреності склав 0,17 у 1997р. і 0,14 у 1998р. (див.роз.3.4.) Ці значення коефіцієнта маневреності є не дуже високими, тому фінансовий стан заводу не можна вважати ідеальним. Іноді в спеціальній літературі в якості оптимального розміру коефіцієнта рекомендується 0.5.

Залучення позикових коштів дозволяє акціонерному товариству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для акціонерного товариства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток.

При розрахунках із постачальниками і підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплати акціонерному товариству доведеться заплатити пеню (у відсотках від суми договору) за кожний день прострочення. У умовах широко поширеного в нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.

За підсумками цих розрахунків (див.роз. 3.4.) можна зробити висновки про те, що підприємство практично не прибігає до використання позикових коштів, а в II розділі пасиву значно переважають фонди споживання. Питома вага джерел фінансування, що можуть використовуватися тривалий час складає 85% і 86% відповіно пороках від усіх джерел фінансування акціонерного товариства. Коефіцієнт інвестування власних джерел дорівнює 110% у – 1997р. і 109% у – 1998р., це значить, що підприємство може робити заміну устаткування виробничого і невиробничого призначення не прибігаючи до використання позикових коштів.