Сторінка
1

Податковий контроль корпорацій

У контексті фінансового контролю над доходами бюджету особливу увагу привертають податки на корпорації. Адже прибуток як об'єкт податку найбільшою мірою залежить від успіху господарювання та фінансово-економічної кон'юнктури, а рівень та режим корпоративного оподаткування, у свою чергу, суттєво впливає на господарські процеси. Отже, економіка і фіск найтісніше взаємодіють саме у сфері оподаткування приватного сектору. Крім того, податок на прибуток — найбільш універсальна форма корпоративного оподаткування, властива всім країнам, тоді як податку на додану вартість немає, наприклад, у США.

З усього комплексу питань, пов'язаних з податками на корпорації, найактуальніші для українського читача два: прийоми фіскального контролю та апеляційні процедури. Ці аспекти національних податкових кодексів ряду країн світу вибрані для ознайомлення не випадково. Перший з них розкриває організаційні підходи до контрольної роботи, підпорядковані державницькому принципу — діяльності фіску з мобілізації державних доходів. Другий торкається гарантування юридичних прав і демократичних свобод платників у податковому процесі, тобто відповідає індивідуалістичному принципу в оподаткуванні.

Особлива значущість фінансового контролю за сплатою податків підприємницьким сектором зумовлена зростаючою складністю господарської діяльності, зокрема міжнародних операцій транснаціонального бізнесу. В останні роки у сфері фіскальних взаємовідносин держави з юридичними платниками відбулися суттєві зміни, пов'язані не тільки зі спрощенням і зниженням оподаткування прибутку, а й з удосконаленням звітності, посиленням відповідальності за порушення податкового законодавства. Адже, попри пієтет до правопорядку й високу ділову етику як ідеали західного підприємництва, і там є чимало бізнесменів та менеджерів, які не зупиняються перед обманом фіску.

У найбільш загальних рисах призначення податкового контролю полягає в перевірці виконання податкових зобов'язань платників на основі функціональних та інформаційних можливостей фіскальних властей. Крім того, контроль забезпечує дотримання суб'єктами господарювання установлених правил бухгалтерського обліку та фінансового рахівництва. Інформаційний потенціал податкового контролю полягає у розпорядженні конфіденційними даними про заходи і фінансово-господарські операції платників, а також у доступі (хоч і дещо обмеженому) до банківської і комерційної таємниці.

У Сполучених Штатах Америки контроль за декларуванням доходів та справлянням податків входить до компетенції Бюро внутрішніх доходів, що міститься в структурі міністерства фінансів. Повноваження Бюро внутрішніх доходів (БВД) є складовою функціонального механізму забезпечення фіскальної законності, здійснюваного центральним апаратом БВД та його регіональними відділеннями. Розподіл платників між різними рівнями БВД та вибір декларацій для контролю робиться за спеціальною рей-тинговою системою.

Про складність і трудомісткість перевірок свідчить уже те, що найпростіша декларація за формою 1040 включає дані, тільки на заповнення яких, за підрахунками фахівців БВД, платниками ви-трачується пересічно 9 годин 17 хвилин. Що ж стосується складніших форм, то тут потрібно по кілька днів. Проте справа варта зусиль, оскільки фіскальне розслідування двох з кожних трьох декларацій приводить до додаткових нарахувань податків, штрафів і процентів. За розрахунками, кожен додатковий долар, вкладений у службу податкового контролю, додає 5 дол. надходжень до бюджету.

Після перевірки керівництво корпорації має або офіційно погодитись з її результатами, або подати апеляцію. Строк давності за недоплатами і переплатами становить три роки. Права платників гарантуються в судовому порядку. До 90 % усіх претензій вирішує спеціалізований податковий суд. Складніші справи розглядаються в суді з претензій або в окружному суді. У порядку апеляцій справи передаються в Апеляційний суд і, насамкінець, у порядку судового нагляду — у Верховний суд (рис. 46). Отже, інтереси платників податків у С1ІІА захищені судами п'яти інстанцій.

Рис. 46. Схема судочинства з податкових справ у Сполучених Штатах Америки

За податкові правопорушення на американські корпорації накладаються додаткові, понад звичайні, суми податків, нараховуються штрафи і пеня. Штраф за порушення строків подання декларацій не може перевищувати 25 % суми нарахованого податку (у разі затримки не довше двох місяців). У випадку приховування прибутків податок, нарахований на прихований дохід згідно з установленою ставкою для даної категорії доходів, додатково підвищується на 75 %.

Система податкового контролю у Великобританії відрізняється від інших країн тим, що в цій країні податкова інспекція не завжди безпосередньо перевіряє бухгалтерську звітність платників. Британські податкові органи не мають власної аудиторської служби. Спосіб, яким стягуються податки з англійських фірм, суттєво відрізняється від традиційного механізму самооподаткування. З 1993 р. в Англії запроваджена процедура «спочатку заплати, потім повідомляй» (рау апсі ГІІе), згідно з якою компанії-платники зобов'язані повідомляти Управління податкових зборів про вже сплачені податки і слідом за цим подати декларацію про прибутки. Перевірка здійснюється лише в тому разі, коли подані документи викликають сумнів.

Функціонування подібної системи пояснюється прийнятим в Англії оригінальним порядком справляння податків «біля джерела», тобто в момент одержання доходу і за місцезнаходженням оподатковуваних майна чи власності (так звана шедулярна система оподаткування). Відсутність аудиторської служби компенсується широкими правами Податкового управління щодо затребування будь-якої інформації стосовно податкових зобов'язань самих платників, їх ділових партнерів і клієнтів, у тому числі даних про ціни та умови фінансово-господарських операцій. Шедулярна система створює можливість контролювати не стільки по-даткоплатників безпосередньо, скільки формальних розпорядників джерел оподатковуваних доходів та майна (банкірів, роботодавців, власників орендованого майна тощо).

Щоправда, в останні роки, особливо з 1996 р., традиційна для Великобританії шедулярна система під впливом уніфікації податків у рамках європейської інтеграції все більше трансформується в глобально-деклараційну систему, прийняту в континентальних країнах Європейського Союзу.

Грошовому стягненню в Англії підлягають платники, податкова звітність яких визнана неправильною через їх недбалість або спробу обману. Затримка податкових платежів чи ухилення від них по суті рівнозначне безпроцентному кредиту податкоплатни-кам з боку фіску. Тому на суму недоплаченого податку, крім власне штрафу, нараховуються проценти за недооподаткований період за звичайною комерційною нормою процента. Максимально нарахування можуть подвоїти початковий розмір податку, але в кожному конкретному випадку враховується серйозність порушення, а також співпраця платника з фіскальними органами в ході розслідування.