Сторінка
4

Податковий контроль корпорацій

При Міністерстві фінансів Італії діє Податкова комісія, куди попередньо направляються всі претензії щодо сплати податків. Поза юрисдикцією фіскальних властей функціонує чотирирівнева судова система (Податковий суд першої інстанції — Податковий суд другої інстанції — Головна податкова комісія — Верховний суд), кожна з ланок якої розглядає позови або апеляції обох сторін податкового процесу.

Для Канади характерний класичний податок на прибуток корпорацій, що справляється в режимі самооподаткування (зеїґ-аззезїепг). Департаментом державних зборів Канади мобілізуються доходи від імені федерального уряду, а також більшості провінцій і територій за винятком Альберти, Онтаріо, Квебеку, які справляють провінційні податки на корпорації самостійно.

Податкова служба Канади на стадії приймання декларацій перевіряє повноту їх реквізитів і арифметичну правильність. Декларовані дані перевіряються також на відповідність показникам інших документів та джерел інформації про фінансовий стан корпорацій. На підставі зібраних матеріалів відбираються подат-коплатники для більш детальної перевірки. Великі корпорації, як правило, перевіряються щорічно.

Податкові органи Канади вправі контролювати звітність, затребувати необхідні документи, у тому числі з-за кордону, опитувати з санкції судді будь-яку особу, обізнану з бізнесом і фінансовим станом відповідної компанії. На підтвердження даних декларацій податкові інспектори мають право обстежувати власність корпорацій-платників. Бухгалтерська документація та фінансова звітність, що стосуються нарахування й сплати податків, визначення пільг та скидок, повинна зберігатися протягом шести років у офісі корпорації за місцем її основної фінансової і господарсько-комерційної діяльності.

У Канаді прийнята звичайна процентно-штрафна система санкцій за порушення податкової дисципліни. У найбільш серйозних випадках корпорація, спіймана на ухиленні від сплати податків, штрафується в розмірі від 50 до 200 % недоплаченої суми податку на прибуток. Відповідно процент за простроченими платежами стягується на рівні поточного процента плюс 2%, а в противному разі (у випадку переплат) відшкодовується за рахунок бюджету.

Якщо платник не згоден з перерахунком податку, запропонованим податковою інспекцією, на першому етапі конфліктна справа розглядається у відділі апеляцій регіонального податкового управління, а потім — у федеральних податкових органах. Якщо на рівні платник — податкова служба конфлікт з приводу розміру й виконання податкових зобов'язань не розв'язується, справа в апеляційному порядку слухається в судових інстанціях у такій послідовності: Податковий суд Канади — Федеральний апеляційний суд — Верховний суд.

Фіскальні системи провідних економічно розвинутих країн досить ефективно функціонують завдяки максимізації податкових надходжень за поміркованого рівня оподаткування. Рівень податків, структура податкової системи завжди також є результатом політичного торгу й соціального компромісу, що можуть прямо і не стосуватися ні економіки, ні фінансів. Крім фіскальних імперативів, економічних міркувань і матеріальних інтересів, у сфері оподаткування оперують також у принципі неекономічними і неправовими категоріями соціальної справедливості, рівності, закликами ділитися та бути чесними. Тобто аргументація переноситься в етичну площину, де взаємодіють між собою податкова етика сукупності конкретних платників і фіскальна мораль державного керівництва за даного соціального стану суспільства і співвідношення політичних сил.

Фінансові взаємовідносини корпорацій з фіском спираються на налагоджений порядок самооподаткування та платіжної дисципліни під дієвим державним контролем. У правових демократичних країнах давно відкриті і реалізовані істини, що ухилення від сплати податків тим сильніше, чим складніше податкове законодавство та чим вищі норми оподаткування. Ці ж причини породжують і адміністративні проблеми управління податковими системами, ускладнюють контроль, створюють додаткові труднощі для податкового менеджменту.

Неабияке значення має також громадське ставлення до податкових порушень. Нетерпимість громадської думки до кримінального приховування доходів як до аморального, антидержавного за своєю сутністю явища помітно зменшує масштаби ухилення від податків. І навпаки, суспільне співчуття до порушників, котре може спонукатись надто високими, непопулярними, ірраціональними податками, підбурює до ухилення. З цього погляду на Заході впадає в очі виважений баланс прав і обов'язків обох сторін фіскального процесу, ретельно підібраний компроміс між державницьким й індивідуалістичним принципами в оподаткуванні.

Коли податки не мають конфіскаційного характеру, немає потреби в інквізиторських контрольних заходах. Правова держава захищає платників від незаконних чи помилкових податкових зобов'язань через багатоступінчасту апеляційно-судову систему. Існуючі в країнах з розвинутою ринковою економікою правові вимоги податкової дисципліни, фіскальний раціоналізм державної влади, етично зумовлене ставлення до податків як до непорушного громадянського обов'язку значно полегшують місію податкового контролю. Податкова культура західного підприємництва сформована самою логікою конкуренції, оскільки фірма, яка ухиляється від податків, ставить себе в завідомо виграшне становище. Ось чому порушення податкових зобов'язань сприймаються як аморальність, кримінал, замах на устої ринкової економіки і правової держави.

На початку XXI ст. стало особливо помітно, що у світовому масштабі оподаткуванню властиві міждержавні процеси синхронізації проведення податкових реформ, уніфікації та гармонізації національних податкових систем, а також форм контролю і методів аудиторської роботи. Так, згідно зі «Світовим довідником з корпоративного податку», в якому відображено 145 держав і територій, у більшості країн, за винятком «податкових оазисів», ставки податку на прибуток корпорацій перебувають у діапазоні 24—36 %. У кожній країні є свої особливості, які, проте, не виходять за межі звичайних процедур сучасного податкового процесу, що має космополітичний характер. Тут уся справа в деталях, яких — безліч.

Наприклад, у рубриці «адміністрування» названого «Довідника» у статті про США зазначено, що щорічну податкову декларацію корпорація (компанія) має подати до 15-го числа третього місяця після закінчення фіскального року. На прохання корпорації подання декларації може бути відстрочене на термін до шести місяців. Як правило, 100 % податкових зобов'язань мають бути сплачені поквартальне частковими авансовими платежами протягом того року, в якому одержано прибуток. Дані платежі вносяться 13-го числа четвертого, шостого, дев'ятого і дванадцятого місяців упродовж фіскального року.