Сторінка
3

Податковий контроль корпорацій

Податкову службу Японії очолює Національне агентство податкової адміністрації, яке має 12 регіональних відділень. У країні існує кілька рівнів обкладання корпорацій: на загальнодержавному (національному), провінційному і муніципальному рівнях, а також податок на бізнес. Сплата цих податків здійснюється за комбінованою системою, яка поєднує режим самооподаткування з примусовим стягненням податку в момент одержання доходу. Самооподаткування передбачає справляння податку самими платниками на підставі сумарного декларування доходів, одержаних на японській території як резидентами, так і нерезидентами. В інших випадках діє порядок оподаткування поточних доходів кожного разу, коли корпорація отримує прибуток.

Японії властива своєрідна форма привілейованих, так званих блакитних декларацій. Право на таку декларацію надається (як заохочення) компаніям, які ведуть бездоганний бухгалтерський облік, безпомилково визначають та своєчасно виконують свої податкові зобов'язання. Платник за блакитною декларацією має низку суттєвих переваг: перенесення допущених у поточному році збитків наперед на п'ять наступних років; перенесення збитків назад з декларованого року на один попередній рік; створення на пільгових умовах резервних фондів; пільгові правила списання амортизації; скидки з податків на суму технологічних затрат за кордоном; податковий кредит на суму вартості науково-дослідних робіт.

Податковий кредит означає зменшення в певному розмірі вже нарахованих податків, тоді як скидка вираховується з суми оподатковуваного доходу. Звичайно, для платника вигідніший податковий кредит, ніж скидка на таку саму суму.

Державна податкова служба Японії перевіряє також бухгалтерську і податкову звітність корпорацій, які потрапили в поле їх зору, незалежно від того, були вони до того перевірені приватними аудиторами чи ні. У процесі контролю податкові органи користуються широким правом доступу до документів та іншої необхідної інформації. Для матеріалів, які стосуються оподаткування, установлено термін зберігання 7—10 років. За прострочені податкові платежі нараховуються проценти в розмірі 7,3 або 14,6 % як за користування безпроцентним кредитом у період затримки. За несвоєчасно подані декларації стягується пеня в розмірі від 5 до 15 %. У разі зловмисного приховування доходів з метою ухилення від податків належний за законом податковий оклад збільшується ще на 35—40 %.

У випадках, коли корпорація-платник не погоджується з рішенням податкових органів, вона оскаржує нараховані податкові зобов'язання в судовому порядку в такій послідовності: Державний податковий трибунал — Суд з цивільних справ — Верховний суд.

Діючі на території Італії національні й іноземні компанії подають у міністерство фінансів декларації про доходи, самостійно розраховують належні платежі та вносять їх у бюджет. У цей процес «самообслуговування» податкоплатників фіскальні органи втручаються лише з метою внесення в декларації поправок, зумовлених невмисними помилками чи некомпетентністю платників, роблять порівняння з деклараціями минулих років для виявлення розбіжностей та умовчань. Ці рутинні деталі процедури можуть мати те значення, що у разі переплати податку, допущеної з вини фіскальної служби, згідно з італійським цивільним кодексом на користь платника буде здійснено нарахування процента (9 %) як за кредитування держави з боку «потерпілого».

В Італії широко практикуються нерегулярні, раптові перевірки. Можливе внесення змін у декларації особисто податковим інспектором, але в присутності представника корпорації, що перевіряється. Об'єкти для перевірки відбираються за принципом випадковості, а також у разі підозри у фіскальних правопорушеннях або за ознакою незалежності до певного сектору економіки.

Перевірки виконання податкових зобов'язань здійснюються службовцями відомства прямих податків, а в окремих випадках — спецпідрозділом фіскальної поліції. Контролери мають широкий доступ до джерел інформації (бухгалтерська звітність зберігається десять років), у тому числі право вилучення необхідної документації безпосередньо з офісу корпорації.

Слід особливо підкреслити, що в Італії санкції за порушення податкового законодавства мають не лише фінансовий і адміністративний характер стосовно корпорацій як юридичних осіб, а й передбачають кримінальну відповідальність посадових осіб. У разі неподання або несвоєчасного подання декларації про доходи за підсумками року податок стягується в дво--чотирикратному розмірі. Якщо в декларації показано нижчий дохід, ніж виявлено під час перевірки, штраф сягає одного або двох податкових окладів залежно від репутації платника, розміру шкоди, завданої фіску, та ін.

Відповідальний за податки менеджер корпорації, з вини якого допущені недоплати або зловживання, підлягає ув'язненню на строк до двох років. Позбавлення волі може бути замінене штрафом 5 млн лір, якщо декларація подана пізніше, ніж через три місяці після установленого терміну, або непродекларований дохід перевищує 50 млн лір. Приховування прибутку компанії на суму вищу 100 млн лір призводить до тюремного ув'язнення на строк від трьох місяців до двох років або штрафується сумою від 10 до 20 млн лір.

За названими дещо екстраординарними за своєю суворістю покараннями проявляється посилена боротьба італійської держави проти поширеної у країні корупції, мафії, тіньової економіки.