Сторінка
4

Управління державним боргом

Дилери здійснюють операції з негайною оплатою (понад 80 % обігу), ф'ючерсні та форвардні угоди, а також угоди з опціонами. В операціях з негайною оплатою переважають операції з первинними дилерами — біля 60% та банками і небанківськими інституціями — 40 %. Переважаюча частка цих операцій припадає на облігації казначейства і порівняно незначна — на облігації федеральних агентств. В операціях з цінними паперами казначейства переважають короткострокові облігації: казначейські векселі і купонні облігації строком до 3,5 років. В операціях з облігаціями федеральних агентств переважають довгострокові цінні папери, випущені на базі пулу іпотек.

Ф'ючерсною операцією називається угода, за якою сторони будуть зобов'язані на певну дату купити або продати облігації за ціною, узгодженою в день контракту. Ці контракти укладаються під час біржових торгів. Форвардні контракти відрізняються від ф'ю-черсних тим, що вони укладаються поза біржею. Особа, що зобов'язується продати цінні папери відповідно до контракту, відкриває коротку позицію, тобто продає форвардний (ф'ючерсний) контракт. Особа, що купує цінні папери за контрактом, відкриває довгу позицію. Типовими контрактами дилерів є ф'ючерсні контракти.

Ф'ючерсні і форвардні операції здійснюються дилерами з казначейськими облігаціями і з облігаціями федеральних агентств. Ці угоди укладаються в більшому обсязі з довгостроковими облігаціями і з облігаціями федеральних агентств, випущеними на базі пулу заставних паперів. З державними облігаціями укладаються також опціонні угоди, хоч їх питома вага в щоденних угодах незначна — 2—3 %. Такі угоди укладаються тільки за купонними зобов'язаннями казначейства, майже половина з них — за довгостроковими облігаціями. Крім того, приблизно 10% угод укладається з облігаціями федеральних агентств з іпотечним покриттям.

Опціонний контракт (так само, як і ф'ючерсний або форвардний) є строковою операцією, тобто операцією на певний строк. Різниця полягає в тому, що покупець має право вибору: виконувати умови контракту чи ні на момент його закінчення. У разі відмови, покупець втрачає суму опціонної премії, тобто вартості купленого опціону. Відмова може статись у тому разі, якщо встановлена ціна облігації змінилася не на користь покупця. Опціон може використовуватися як метод хеджування, тобто страхування від ризику втрат при купівлі або продажу цінних паперів.

В операціях аутрайт 60 % становлять операції з казначейськими цінними паперами і 40 % — з цінними паперами федеральних агентств, у тому числі 21 % — з іпотечними цінними паперами. В операціях аутрайт з федеральними облігаціями переважають купонні облігації з термінами до п'яти років — 34,6 % і вище п'яти років—19,0%.

Операції з облігаціями федеральних агентств також досить різноманітні за строками і видами фінансових інструментів. На короткострокові дисконтні ноти припадає 12,9 %, на довгострокові облігації, що забезпечені іпотеками, — 21,1%. Ф'ючерсні операції проводяться здебільшого з купонними облігаціями строком понад п'ять років, тобто переважно з довгостроковими цінними паперами.

Дилери з державних цінних паперів укладають опціонні операції як на фондових біржах, так і на позабіржовому ринку, їх обсяг порівняно з оборотами аутрайт незначний. Основними фінансовими інструментами опціонів виступають купонні облігації до п'яти років і понад п'ять років, які відповідно становлять 14,7 і 61,7% опціонного обороту. Крім того, опціони укладаються на облігації, що забезпечені іпотечними цінними паперами; їх частка становить 22 % обсягу опціонних операцій.

Як фіскальний агент казначейства, федеральні резервні банки та їхні відділення використовують системи обліку для управління ринковими державними облігаціями: комп'ютеризовану систему рахунків у комерційних банках і комп'ютеризовану систему рахунків для індивідуальних осіб і недепозитних інституцій. Обидві системи породжені вдосконаленням бухгалтерської банківської технології. Державні облігації як вид цінних паперів у їх фізичному розумінні замінюються системою комп'ютеризованих рахунків. Така система рахунків у комерційних банках США була введена 1967 р.

За оцінкою економістів з ФРС, вона значно підвищила ефективність і ліквідність ринку державних цінних паперів. Клієнти комерційних банків і інших депозитних установ відкривають у них свої комп'ютеризовані рахунки за операціями з цінними паперами, комерційні банки і депозитні установи, у свою чергу, відкривають такі самі рахунки в ФРБ. Через систему рахунків переказуються кошти за купівлю-продаж, погашення капітальної суми (Ргіпсіраї), на виплату доходів. Функціонування системи комп'ютерних рахунків комерційних банків довело їх надійність, вона забезпечує легкий доступ інвесторів до вторинного ринку державних облігацій і в такий спосіб підтримує їх ліквідність.

З часу створення цієї системи кількість операцій і обороти значно зросли. У 1987 р. здійснено 9,5 млн операцій з цінними паперами, у 1992 р. — 12,1 млн, а в 2002 р. — понад 20 млн, сума щоденних операцій зросла з 38,2 тис. у 1987 р. до 45 тис. у 1992 р., а в 2002 р. вона вже перевищила 65 тис. Сума операцій депозитних інституцій, зареєстрованих на рахунках, зросла з 79,2 млрд дол. у 1987 р. до 120,5 млрд дол. у 1992 р. і майже до 170 млрд дол. у 2002 р., сума операцій на кожну угоду — з 8,3 млн дол. до 12,0 млн дол. і 17,7 млн дол. відповідно .

У 1980 р. казначейство розширило систему комп'ютерних рахунків. До цього часу облік операцій з купівлі-продажу державних облігацій був обмежений тільки комерційними банками, тим часом біля 10% ринкових облігацій перебувають у фізичних осіб. Включити ці операції в систему комп'ютерних рахунків було неможливо, велика їх частина (з цих 10%) купується на певний строк, тобто лежить на рахунку нерухомо. Трансфертна система рахунків, яка обслуговувала депозитні інституції, не відповідала цим купівлям. Тому була створена спеціальна система рахунків для зберігання цінностей (сизіосііаі гуре), яка безпосередньо обслуговує фізичних осіб і недепозитні інституції.

Ця система, що має назву «прямі зв'язки з казначейством», являє собою комп'ютерні рахунки опікунського типу для зберігання цінностей. Оперативне керівництво новою системою було доручено ФРБ у м. Філадельфія. Створена система користується популярністю серед інвесторів. Вона дає їм можливість вести справи не тільки з урядовими, а й з іншими цінними паперами.

Система рахунків «прямі зв'язки з казначейством» значно знизила витрати на управління боргом, порівняно з операціями зі справжніми фізичними облігаціями. Якщо в 1985 р. витрати на одну операцію, що проводиться з ринковими цінними паперами, становили 20 дол., то в 2002 р. загальна сума угоди за новою системою знизилася до 1,5 дол.; у 2002 р. у цій системі було понад 2 млн рахунків інвесторів на суму більш як 100 млрд дол. порівняно з 392 тис. рахунків загальною сумою 22,6 млрд дол. в кінці 1985 р.