Сторінка
3
Технічно схема операцій на відкритому ринку досить проста. Якщо ФКВР треба збільшити грошову масу в обігу відповідно до встановлених відсотків приросту, то ФРБ Нью-Йорка буде дано завдання купити державні облігації на певну суму. Цими діями у фінансовий ринок вливаються нові гроші. Загальна сума грошей в обігу зростає, створюються фінансові фонди, необхідні для економічного розвитку. У подальшому це спричиняє підвищення попиту, зростання цін на акції та облігації. Ціна фінансових активів зростає. Якщо ФКВР треба знизити обсяг грошової маси, то ФРБ Нью-Йорка буде дано завдання продати державні облігації і в такий спосіб вилучити гроші з обігу на певну суму. Цими діями з фінансового ринку вилучаються грошові фонди, що призводить до скорочення кредитування господарства, ділова активність знижується, ціна на акції та облігації падає. В американській літературі політику відкритого ринку, яку проводить ФКВР, часто критикують. Як відзначають дослідники, попит на гроші точно передбачити не можна, політика таргетування може бути неефективною.
Управління грошовою масою в обігу — складна проблема. За багато років спостережень і досліджень американські економісти дійшли висновку, що фактично центральні банки можуть установити лише частковий контроль над грошовим обігом. На цій тезі американських (те ж саме стверджують англійські, французькі та інші дослідники) економістів слід особливо наголосити. Розробляючи грошову політику в Україні в умовах ринкової економіки, треба обов'язково враховувати, що грошова маса може бути тільки частково керованою сферою й бути готовими до цього. Портфелі ФРБ складаються переважно з державних короткострокових облігацій (головним чином казначейських векселів), тому випуск грошей в обіг забезпечується, фактично, державним боргом. Операції на відкритому ринку проводяться у вигляді укладання угод трьох видів: 1) аутрайт (звичайна форвардна); 2) метчед — збалансована угода (дві протилежні операції, що збігаються в сумі й термінах, тобто продаж цінних паперів із зобов'язаннями купити інші); 3) репо (продаж із зворотною купівлею).
Короткострокові облігації федерального уряду — дуже важливий інструмент грошового ринку. Історично вони відігравали провідну роль на грошовому ринку США, становлячи від 56 до 60 % його обігу. З появою нових інструментів грошового ринку, таких, наприклад, як депозитні сертифікати, що вільно обертаються, інші комерційні папери, питома вага казначейських короткострокових облігацій (і передусім казначейських векселів) знижується до 28—30 % у 2003 р. Проте якщо взяти до уваги операції репо з державними облігаціями, то питома вага держави на грошовому ринку становитиме від 47 до 50 %. Векселі, що випускаються на строк три, шість місяців і на один рік номіналом 10 000, 100 000, 1 000 000 дол., відіграють особливу роль у проведенні фінансової та грошової політики. Міністерство фінансів використовує їх під час управління виконанням бюджету для покриття касового дефіциту, ФРС — для управління грошовим обігом.
В американській економічній літературі відзначаються особливості ринку казначейських векселів США. По-перше, це міжнародний ринок. Його учасниками є не лише банки і фінансові інституції США, а й центральні та комерційні банки, фінансові інституції інших країн. По-друге, він є засобом регулювання ліквідності. По-третє, він головний інструмент під час проведення операцій ФРС на відкритому ринку.
Отже, на підставі дослідження місця й ролі державних облігацій на фінансовому ринку можна зробити такі висновки. По-перше, держава — найбільший суб'єкт ринку. По-друге, у США створено розгорнуту інфраструктуру фінансового ринку у вигляді різних банківських і небанківських інституцій, фінансових, ощадних і страхових фондів, асоціацій, спілок тощо. Від 10 до 25 % їхніх активів вкладено в державні облігації. По-третє, фізичні особи (бюджети домашніх господарств) є як прямими, так і непрямими кредиторами держави. По-четверте, ФРС здійснює на відкритому ринку операції з цінними паперами держави з метою управління грошовим ринком.
Необхідно зазначити, що у США існує широка економічна база для розміщення цінних паперів. З суто організаційного боку, є розгалужена система фінансових посередників і є інвестори, що мають фонди для вкладень у державні цінні папери. У США роль посередників при розміщенні нових позик виконують дилери з державних облігацій. Центр урядового ринку — це 37 дилерів, 10 з них — спеціалізовані департаменти найбільших комерційних банків, решта — великі небанківські дилери, які також спеціалізуються на державних облігаціях і розташовуються у Нью-Йорку. Слід зазначити, що частка первинних дилерів постійно зростає. У 1971 р. вона становила 32 %, в 1981 р. — 51, а в 2003 р. — перевищила 60 %.
Первинні дилери мають право купувати облігації прямо у казначейства. Обсяг ринку облігацій величезний. Його щоденний обіг перевищує обіг на будь-якому з провідних світових ринків цінних паперів. Так, наприклад, у 2001 р. середньоденний оборот Нью-Йоркської фондової біржі становив 42,3 млрд дол., Лондонської — близько 18 млрд дол., НАСДАК — 44,1 млрд дол., тоді як середньоденний оборот дилерів з державними облігаціями у лютому 2002 р. дорівнював 540,8 млрд дол. Операції дилерів зростають із року в рік, відбиваючи загальне зростання боргу. За останні 20 років щоденний обіг дилерів зріс більш як у 12 разів.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Міністерство фінансів України
Аналіз фінансового стану і фінансових результатів
Гроші як основа фінансових ресурсів. Закони грошового обігу та основні тенденції його динаміки
Складові частини грошового ринку. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів. Механізм здійснення операцій на валютних ринках. Акції та їх види
Аналіз впливу фінансової глобалізації на валютні кризи