Сторінка
2

Управління капіталом

Відповідно до вищенаведеної методики розрахунку СВК, множимо вартість джерел коштів у відсотках на відповідну питому вагу даного джерела, після чого знаходимо суму отриманих добутків. Вона і буде вартістю СВК:

СВК = 160% X 0,1 + 180% X 0,5 + 140% X 0,4 = 162%.

СВК являє собою мінімальну норму прибутку, очікувану інвесторами від своїх вкладень. Обрані проекти повинні забезпечувати хоча б не меншу прибутковість.

В умовах високих темпів розвитку й упровадження досягнень науково-технічного прогресу кожне підприємство, якщо бажає залишитися в ринковому середовищі, не зможе обійтися в процесі своєї діяльності тільки власними коштами. Але позики, надаючи можливість розвитку й підвищення прибутковості фірми, у той же час формують певний рівень фінансового ризику. Для того, щоб не втратити платоспроможність, при формуванні оптимальної структури капіталу варто враховувати ефект фінансового важеля (леверіджа). Відповідно до концепції західноєвропейських фінансистів:

Ефект фінансового важеля -це приріст рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню позикових коштів.

Рівень ефекту фінансового важеля (ЕФВ) визначається за формулою:

ЕФВ = (1 - ставка оподатковуваного прибутку) х (ЕР - СРСВ) х ПК / ВК,

де

(ЕР - СРСВ) - диференціал; ПК / ВК - плече ЕФВ; ЕР - економічна рентабельність активів, розраховується розподілом НРЕ і на валюту балансу. НРЕІ - це нетто результат експлуатації інвестицій, розраховується як сума балансового прибутку й відсотків по кредитах. СРСВ- середня розрахункова ставка відсотка (фінансові витрати на 1 грн. позикових коштів у відсотках). ПК – позикові кошти, які несуть проценти. ВК- власні кошти.

Найбільш важливі правила:

1. Якщо нова позика приносить підприємству збільшення рівня ЕФВ, це вигідно. Але при цьому необхідно стежити за станом диференціала: при зростанні плеча фінансового важеля банкір прагне компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту.

2. Ризик кредитора виражається через величину диференціала: чим він більше, тим менше ризик, і навпаки.

3. Фінансовий менеджер професіонал не стане збільшувати за будь-яку ціну плече фінансового важеля, а буде регулювати його в залежності від диференціала.

4. Диференціал не повинен бути негативним.

5. Ефект фінансового важеля повинен дорівнювати 1/3 .1/2 рівня економічної рентабельності активів.

Чим більше сила впливу фінансового важеля, тим більше фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством:

• зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;
• зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.

На практиці існує ряд методів, за допомогою яких здійснюється процес фінансування інвестиційних проектів. Основні з них представлені на мал. 1. Вибір того чи іншого методу залежить від різних факторів. Наприклад, від достатньої забезпеченості підприємства власними коштами, від доступності позикового капіталу, а також його вартості, від розвитку ринку банківських послуг і фінансового ринку та інших факторів.

Мал. 1. Методи фінансування інвестиційних проектів.

Інфляція приводить до знецінювання фінансових ресурсів і капіталу підприємства. Для збереження їхньої вартості проводять індексацію, яка являє собою спосіб збереження реальної величини грошових ресурсів (капіталу) і доходів в умовах інфляції. В основі його лежить використання різних індексів. При аналізі й прогнозі фінансових ресурсів необхідно також враховувати зміни цін, для чого використовуються індекси цін.

Індекс цін - показник, що характеризує зміну цін за певний проміжок часу. Розрізняють індивідуальний (одне-товарний) і загальний (груповий) індекси. Індивідуальний індекс цін [Z] розраховується як відношення ціни конкретного товару звітного періоду Р1 до ціні базисного періоду [Р0]:

Z = Р1 / Р0

Загальний індекс цін визначається на підставі агрегатного індексу:

G = Р1N1/ Р0N1,

де

G - загальний індекс цін; N1 - кількість товару, проданого за звітний період.

Індекси цін можуть застосовуватися: по-перше, для оцінки динаміки купівельної спроможності споживачів у звітному періоді; по-друге, для прогнозу необхідних у майбутньому фінансових ресурсів, виходячи з існуючої тенденції цін.

Для аналізу й прогнозу кількісних показників господарської діяльності використовують також індекси вартості (виторгу, товарообігу) і інші.

2. Застосування моделі оцінки капітальних активів

для визначення вартості капіталу

Перед тим, як приступити до інвестиційного аналізу, необхідно визначити середню вартість капіталу, яка являє собою середню післяподаткову "ціну", у яку підприємству обходяться власні й позикові джерела фінансування.

У повсякденній практиці за середню вартість капіталу приймається середня банківська ставка відсотка, з огляду на те, що будь-яке вкладення фінансів має сенс лише в тому випадку, коли очікувана прибутковість вкладення вище за середній банківський відсоток, який, таким чином, є мінімально очікуваною прибутковістю.

Майбутня вартість грошей являє собою суму інвестованих у поточний момент грошових коштів, у яку вони перейдуть через певний період часу з урахуванням умов вкладення. Визначення майбутньої вартості грошей пов'язане із процесом нарощення цієї вартості (компаундингом), що являє собою поетапне збільшення вихідної суми шляхом приєднання до її первісного розміру процентних платежів.