Сторінка
9

Соціальна політика сучасної України

Якщо видатки зведеного бюджету за 2000 рік збільшились на 25,2% то видатки соціального спрямування збільшились на 52%. Питома вага цих видатків зростає у 2001 році до 44,2% при 40,9% у 2000 році.

У розрахунках до державного бюджету також враховано підвищення заробітної плати працівникам освіти, охорони здоров’я, науки, культури та інших галузей соціально-культурної сфери в середньому на 25%.

Таблиця 1.2.

Видатки на фінансування соціальної сфери

у зведеному бюджеті на 2003 рік.

Підвищення обсягів видатків на соціальний захист населення за цих умов необхідне для забезпечення конституційних прав громадян. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом[15].

Таке право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Конституція України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основними видами соціального забезпечення соціального захисту населення є:

v пенсійне забезпечення;

v соціальне страхування;

v пільги ветеранам війни та праці;

v допомога сім’ям з дітьми;

v інші види соціальної допомоги;

v пенсії військовослужбовцям та особам навчального і рядового складу органів внутрішніх справ;

v утримання установ соціального забезпечення; інші види[16].3. ПЕРЕДУМОВИ РЕФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

3.1. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПОКРАЩЕННЯ СОЦІАЛЬНООЇ ПОЛІТИКИ

Дефіцит фінансових ресурсів, який зберігається щодо фінансування соціальної сфери в Україні, накладає суттєві обмеження на реалізацію соціальної політики. З іншого боку, з огляду на неминучу інтегрованість соціальної політики у загальну стратегію соціально-економічних перетворень, при її розробці слід виходити і з наявності низки загроз, які випливають із сучасного соціально-демографічного становища України. Серед таких загроз:

· погіршення демографічної ситуації і стану генофонду;

· падіння життєвого рівня значної частини населення, посилення майнового розшарування суспільства та загострення на основі цього соціальної напруженості, розбіжність інтересів різних соціальних груп і низька суспільна підтримка економічної політики держави;

· зростання розриву між реальною вартістю робочої сили та джерелами її відшкодування;