Сторінка
1

Система державних фінансів

Зміст

Вступ.

1. Прозорість та оптимальна децентралізація системи державних фінансів як передумови її ефективного функціонування.

2. Розмежування доходів та видатків між видами бюджетів.

3. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

Висновки.

Список літератури.

Вступ

Становлення інституту місцевих фінансів багато в чому залежить від правильності, повноти та оптимальності застосування положень Бюджетного кодексу. Фінансова система що формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд із державними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту. Одним із основних принципів формування бюджетних взаємовідносин між державою та місцевим самоврядуванням на 2003 рік є чіткий розподіл на стабільній основі фінансових ресурсів між державним та місцевими бюджетами.

Планова частка обсягів місцевих бюджетів у прогнозному обсязі зведеного бюджету України зросла з 40,4 відсотка – у бюджеті на 2002 рік до 45,6 відсотка – на 2003 рік.

Бюджетний кодекс надає можливість направити зусилля на збільшення надходжень та посилення ефективності використання бюджетних коштів, але, в той же час, потребує застосування нових підходів, методів аналізу для прийняття відповідальних рішень.

Основним завданням бюджетного процесу є допомога суб’єктам рішень ухвалювати слушні рішення щодо надання послуг та основних фондів і сприяти участі в процесі зацікавлених осіб.

На підставі інструкції з підготовки бюджетних запитів та типовою формою, яких зобов’язані дотримуватися головні розпорядники коштів, власне і розробляються бюджетні запити. Місцеві фінансові органи на основі результатів аналізу приймають рішення про включення цих запитів до проекту бюджету.

Важливим елементом є те, що головні розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти лише в межах відповідних бюджетних асигнувань.

У сфері муніципального управління касове виконання здійснюється двома шляхами:

1) «система єдиного казначейства» — тобто коли держава керує муніципальними коштами (Франція);

2) «система автономного управління» — коли на муніципалітет покладено цю функцію (Германія, Австрія). Є приклади змішаних (Італія).

Переваги:

· Держава збирає всі доходи і згідно розпису перераховує кошти незалежно від надходжень, також перераховує субсидії, залишки коштів інвестує.

· Надійність управління грошовою масою, гнучкість і чіткий розподіл функцій.

· Спрощується процедура контролю, зменшуються ризики, немає касових розривів.

· Попередній контроль.

· Наступний контроль.

У режимі автономії фінансового управління кожен муніципалітет розглядається як незалежна одиниця. У разі негативного балансу потрібно залучення коштів банку, а це сплата відсотків.

У деяких країнах у цілях управління місцевими коштами органи місцевого самоврядування можуть створювати місцеве казначейство за рахунок коштів місцевих бюджетів, або заключати угоди з федеральним на обслуговування (Росія).

Виходячи з цього, казначейське обслуговування має ряд переваг щодо ефективності використання бюджетних коштів, попереднього контролю, єдиного методологічного підходу.

1. Прозорість та оптимальна децентралізація системи державних фінансів як передумови її ефективного функціонування

Головним завданням міжбюджетного компонента Бюджетного кодексу є встановлення справедливого та неупередженого розподілу публічних фінансів. Бюджетний кодекс прагне досягти наступних фіскальних цілей:

Þ Окреслити чіткий розподіл видатків, що здійснюються, з одного боку між державою та місцевими бюджетами, а з іншого — між трьома видами місцевих бюджетів з метою посилення їх відповідальності за ефективність видатків і тим самим поліпшити ефективність видаткової політики. Коли органи влади будь-якого рівня чітко розуміють, за які суспільні послуги відповідають вони, і лише вони, посадові особи не зможуть більше перекладати на когось іншого вину за низьку ефективність видатків. Крім того, чіткий розподіл повноважень на здійснення видатків дозволятиме проводити співставлення видаткових потреб місцевих бюджетів, що необхідно для формульного визначення обсягів трансфертів.

Þ Забезпечити більшу стабільність і передбачуваність потоку коштів, які отримують місцеві бюджети з метою поліпшення бюджетного планування та усунення загроз подальшого нагромадження бюджетної заборгованості.

Þ З метою дотримання макроекономічної стабільності — встановити на стадії планування суворе бюджетне обмеження загального обсягу видатків місцевих бюджетів, що гарантуватиме спроможність уряду контролювати сумарні видатки при наданні достатньої свободи місцевим органам влади в плані вибору: як використати наявні в них бюджетні кошти.

Þ Створити більш дієві стимули для органів місцевого самоврядування до ефективного витрачання коштів, що забезпечується тим, що всі додаткові ресурси, одержані внаслідок ощадливого витрачання коштів, залишаються в їхньому розпорядженні.

Þ Звільнити місцеві бюджети від тягаря фінансування програм соціального захисту, що ухвалюються й контролюються центром. Аналіз виконання бюджетів за останні роки показує, що саме в цій галузі бюджетна заборгованість найвища, причому синусоїда виплат на соціальний захист дуже сильно коливається від регіону до регіону, і в деяких частинах країни мешканці мають вкрай неадекватне соціальне забезпечення.

Þ Здійснити вирівнювальні заходи, що дозволять забезпечити справедливий розподіл суспільних послуг між усіма бюджетами країни в такий спосіб, щоб місцеві органи влади мали приблизно однакові загальні доходні можливості для надання суспільних послуг, за які вони відповідають.

Þ Забезпечити простоту й об’єктивність розподілу трансфертів, зробивши їхнє визначення прозорішим, позбавивши учасників бюджетного процесу можливостей маніпулювати ними і спростивши механізм адміністрування трансфертів.

Þ Запровадити нові, поліпшені інституційні механізми, які забезпечать повне і вчасне виконання трансфертних зобов’язань.

Þ Встановити суворе обмеження суми боргу і запозичень державного і місцевих бюджетів.

Þ Запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів з метою підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів.

2. Розмежування доходів та видатків між видами бюджетів