Сторінка
6
6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
1) 25 % прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;
2) 25 % плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;
3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
1) 50 % прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
2) 15 % плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
4) плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;
5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:
1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2) 100 % плати за землю — для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 % плати за землю — для бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення; 60 % плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;
9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
12) плата за гарантії;
13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;
16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
17) інші надходження, передбачені законом.
Бюджетний кодекс передбачає систему трансфертів, які надаються з державного бюджету:
· дотація вирівнювання;
· субвенція на здійснення програм соціального захисту;
· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
· субвенція на виконання інвестиційних проектів;
· інші субвенції.
Ключовою особливістю Бюджетного кодексу є те, що він вимагає здійснення врівноважуючих, або вирівнювальних трансфертів на основі формульних розрахунків з урахуванням різниці між розрахунковими потребами бюджетів місцевого самоврядування у видатках і його доходними можливостями .Більше того, Кодекс передбачає цілу низку різних трансфертних програм, що мають на меті задоволення різних фіскальних потреб, а не лише потребу в вирівнюванні. Продумана трансфертна система включає окремі трансфертні програми, що слугують кожна своїй меті. Крім вирівнювальних трансфертів, Бюджетний кодекс передбачає й інші види бюджетних трансфертів:
Þ Цільові субвенції з державного бюджету містам Києву та Севастополю, АРК, областям, містам обласного значення та районам на фінансування програм соціального захисту.
Þ Цільові субвенції на інвестиційні цілі надаватимуться бюджетам Києва, Севастополя, обласним бюджетам та республіканському бюджету АРК. Ці субвенції можуть далі розподілятися між органами місцевого самоврядування, оскільки в багатьох випадках вплив інвестиції не обмежується певною територією. Крім того, таким чином визнається і підкреслюється провідна роль обласного рівня в інвестиційному розвитку територій. Цільові інвестиційні субвенції можуть вимагати внеску з бюджету-одержувача.
Þ Трансферти можуть також відбуватися між бюджетами самоврядування на договірній основі в обмін на бюджетні послуги, які надає одержувач трансферту. Міста районного підпорядкування, села та селища, наприклад, можуть укладати між собою або з іншими місцевими самоврядуваннями угоди про надання послуг, пов’язаних із виконанням власних видаткових повноважень. Така необхідність може бути викликана економічними факторами (доцільність в об’єднанні коштів, ефективніше надання послуги іншим бюджетом тощо).
Держава визнає соціальний захист своєю прерогативою і перебирає фінансування його на себе через прямі та зв’язані субвенції.
3. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів
Основні вимоги до побудови системи бюджетних трансфертів сформульовані Дж. Мак-Мастером. Ця система повинна:
· врахувати відмінності у фінансових потребах територій за умов чітко визначеної сфери їхньої відповідальності;
· компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенційної можливості фінансування видатків;
· створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами власного дохідного потенціалу;
· бути стабільною, передбачуваною, відповідною до динаміки потреб територій;
· не заохочувати немотивоване витрачання суспільних коштів.
За рахунок трансфертів формується значна частина доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн: у Румунії — 79 %, Болгарії — 78 %, Угорщині — 66 %, Латвії — 68 %, Словенії — 67 %, Великобританії — 77 %, у Нідерландах — 60 %. У деяких країнах трансферти формують незначну частину доходів місцевих бюджетів: у Швеції — 19 %, Франції — 25 %, Австрії — 35 %, у Данії — 24 %.