Сторінка
3

Бюджетне планування та прогнозування, напрямки їх удосконалення

можливо встановити оптимальне співвідношення між обсягами бюджетів усіх рівнів, недопущення бюджетної дискримінації.

Усі методи бюджетного планування взаємопов'язані. Планування на основі нормативів має обов'язково доповнюватися балансовим методом планування, оскільки тільки він дає змогу узгодити потреби з ресурсами. Конкретне його призначення полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування, а також вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб.

1.2. Програмно-цільове планування бюджету

Бюджетна програма — це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної (спільної) мети, завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Система планування бюджету на основі програм — це система прийняття рішень щодо розроблення, аналізу, упровадження програм та розподілу ресурсів. Вона включає такі три основні етапи:

— стратегічне планування — визначення та прогнозування довго- і середньострокових цілей, для досягнення яких необхідно спрямувати діяльність уряду, та розроблення стратегії заходів для реалізації таких цілей. Обов'язковим на даному етапі є відбір переліку відповідних напрямів і завдань, виходячи з фінансових можливостей. Визначається це в основному у вигляді програмних і прогнозних документів уряду;

— формування програм — розроблення, аналіз і відбір програм, які необхідно реалізувати головним розпорядникам для досягнення цілей, визначених на етапі стратегічного планування в програмних і прогнозних документах. На цьому етапі головні розпорядники розробляють програми, які вони повинні реалізувати відповідно до програмних і прогнозних документів уряду, визначають чіткі цілі, конкретні завдання та строки щодо їх реалізації;

— складання бюджету — визначення та аналіз ресурсів, необхідних для реалізації програми і відповідно досягнення поставлених цілей, та оцінка очікуваних результатів. На цьому етапі головний розпорядник на підставі плану своєї діяльності на коротко- та середньостроковий періоди чіткіше розподіляє наявні ресурси, необхідні для виконання певної програми, здійснює їх вартісну оцінку і приводить у відповідність до можливостей бюджету. Потім подається бюджетний запит для включення відповідної програми до бюджету.

Розроблення і виконання програм повинні ґрунтуватися на таких основних принципах:

— кожна програма має базуватися на кошторисі витрат;

— кошториси витрат мають будуватися на врахуванні статей витрат (заробітна плата, матеріали, устаткування і т. ін.);

— програми мають підкріплюватися даними про показники продуктивності, питомих витрат та інші показники ефективності;

— програми мають оцінюватися з точки зору витрат і вигоди до початку їх здійснення;

— така оцінка має охоплювати аналіз політичних, соціальних, правових і адміністративних питань;

— мета програми має вказуватися з точки зору результатів і передбачуваних вигод;

— у комплексних програмах треба вказувати також обов'язки конкретних організацій;

— з метою аналізу можна здійснювати укрупнення програм, що виходять за межі окремих організацій, не порушуючи при цьому структуру обов'язків конкретних організацій;

— для підготовки детальних кошторисів керівникам необхідно дати загальні орієнтири щодо цілей, які мають бути досягнуті у поточному році; вказати конкретно заплановані суми, що вважаються обгрунтованими для програм; дозволити установам складати запасні варіанти програм, якщо кошториси перевищують цільові показники; передбачити в окремих випадках проведення досліджень до прийняття остаточних рішень;

— доходи і видатки слід координувати постійно, з тим щоб можна було виявити зміну доходів і їхній вплив на видатки;

— контроль за видатками може здійснюватися в розрізі як програм, так і цілей.

Отже, програмно-цільовий підхід у бюджетному процесі загалом включає такі основні елементи:

1) визначення загальної мети програми (на середньостроковий період),завдань програми на короткостроковий період;напрямів діяльності, які забезпечують реалізацію програми;

2) середньострокове бюджетне планування — при визначенні видатків на бюджетну програму на плановий рік кожний головний розпорядник повинен оцінювати необхідні і можливі бюджетні ресурси для її продовження у наступних за плановим роках, очікуваний результат і вплив від упровадження бюджетної програми у плановому році на обсяг відповідних видатків у наступні періоди;

3) виділення головними розпорядниками пріоритетних бюджетних програм відповідно до основної мети діяльності такого головного розпорядника;

4) визначення відповідального за виконання бюджетної програми у системі головного розпорядника (відповідального виконавця);

5) розроблення критеріїв оцінки й аналізу результативності бюджетної програми щодо обсягів витрат, кінцевого продукту і якості (результативні показники);

6) регулярні звіти головних розпорядників за досягнуті результати у процесі упровадження відповідних бюджетних програм.

Для розуміння інноваційності бюджету за програмами і користі застосування саме цього методу складання бюджету слід розглянути різницю між традиційним та програмно-цільовим методом. Передусім традиційний бюджет виконує контрольні функції, бюджет за програмами, крім контрольних, виконує також управлінські функції. Він упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності між виконавцями за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій меті його діяльності, їх фінансове забезпечення, поліпшує управління бюджетними програмами.

Бюджет за програмами можна розглядати як засіб вираження фінансової та програмної політики держави і органів місцевого самоврядування. Він є знаряддям реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Державної програми економічного й соціального розвитку на середньостроковий період, де окреслені пріоритети розвитку економіки і черговість реалізації окремих завдань фінансової політики.

Бюджет за програмами спрямований на досягнення конкретних цілей, він дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти, забезпечує прозорість бюджету.

У бюджеті традиційного типу можна встановити витрати на окремі галузі, наприклад, охорону здоров'я, освіту, науку, культуру і т. ін. У бюджеті за програмами окремі завдання об'єднують у собі видатки з різних статей бюджетної класифікації, рахуються загальні кошти, потрібні для виконання даного завдання.

У традиційному типі бюджету витрати часто планувалися "на виріст", "від досягнутого", внаслідок чого спостерігалося нераціональне витрачання бюджетних коштів; у бюджеті за програмами обчислюється загальна вартість виконання даного завдання і можна показати наслідки змін у напрямі реалізації певного завдання.