Сторінка
7
Метод виплати низького регулярного дивіденду плюс приплати(політика дивідендних премій) є компромісом між описаними раніше двома методами. Така політика забезпечує гнучкість підприємству, а інвестори можуть розраховувати на отримання щонайменшого мінімального дивіденду.
Тому коли прибутки, що їх отримує підприємство, не є постійною величиною, метод виплати низького регулярного дивіденда плюс приплати є найоптимальнішим.
Керівництво підприємства встановлює такий низький рівень дивідендів, який може бути виплачений і в иайнесприятливіші роки, і робити доплати до нього, коли є надлишкові фонди. Схема цієї політики представлена в таблиці 3.2
Таблиці 3.2
Схема дії політики дивідендних премій
| Рік | Прибуток на акцію (грн ) | Стандартний дивіденд на акцію (грн.) | Додатковий дивіденд на акцію (грн.) | Разом дивідендів на акцію |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1998 |
2,50 |
1,00 |
1,00 | |
|
1989 |
2,63 |
1,00 |
1,00 | |
|
1990 |
2,98 |
1,30 |
1,30 | |
|
1991 |
3,46 |
1,30 |
0,60 |
1,90 |
|
1992 |
2,99 |
1,30 |
1,30 | |
|
1993 |
3,61 |
1,60 |
1,60 | |
|
1994 |
4,92 |
1,60 |
1,00 |
2,60 |
|
1945 |
4,68 |
1,60 |
0,40 |
2,00 |
|
1996 |
5,01 |
2,00 |
2,00 | |
|
1997 |
4,85 |
2,00 |
2,00 | |
|
1998 |
5,11 |
2,25 |
2,25 |
Прийняття рішень про виплату дивідендів
Найбільш значний вплив на прийняття рішень про виплату дивідендів чинить зіставлення мотивів підприємства з факторами ринкового середовища та встановлені терміни виплат дивідендів.
Фактично дивіденди нараховують із нерозподіленого прибутку підприємства, який є сумою минулого та поточного прибутку, не сплаченого у вигляді дивідендів, і залишку для фінансування господарської діяльності. Очевидно, що будь-яку готівку, призначену для виплат, необхідно вилучати з наявних ресурсів компанії через те, що перерозподілений прибуток не являє собою реальних коштів, а є показником із бухгалтерського звіту.
Водночас з оцінкою поточного та нерозподіленого прибутку важливо прогнозувати перспективи росту, тому що досить імовірним буде необхідність у його фінансовому забезпеченні за рахунок поточного прибутку. Слід переконатися, що грошових ресурсів вистачить і на виплату дивідендів, і на реалізацію інвестиційних потреб для росту. Крім того, слід брати до уваги можливі юридичні та контрактні обмеження, пов'язані з необхідністю укладання договорів про кредит, де може бути передбачено домовленість про розмір можливих дивідендів.
Після оцінки внутрішнього стану підприємства вивчають стан ринку. На ринку дивідендам не надають значної ваги. Логіка ринку така: якщо підприємство інвестує свої засоби розумно і з високою нормою прибутку, то воно заслуговує на визнання. Інвесторів, орієнтованих на отримання поточного доходу, приваблюють підприємства, котрі, як звичайно, сплачують високі дивіденди. Неспроможність задовольняти ці сподівання може призвести до руйнівних наслідків для ринку.
І якщо рішення про виплату дивідендів прийнято, то далі слід встановити декілька важливих термінів для здійснення виплат. Для акціонерів особливо важливими є три дати: дата реєстрації, дата припинення нарахування дивідендів за поточний період, дата платежу.
Сплачувати дивіденди підприємства можуть як готівкою, акціями (капіталізовані дивіденди) свого підприємства, так і акціями інших (часто дочірних) підприємств (реорганізаційні дивіденди).
Завжди існує деякий діапазон маневру у сфері дивідендної політики для підприємства, хоча в кінцевому підсумку для акціонерів вигідне те, що прийнятне для ради директорів.
Завантажити реферат