Сторінка
9

Проблеми забезпечення виконання доходної частини бюджету

· здійснити вирівнювальні заходи, що дозволять забезпечити справедливий розподіл суспільних послуг між усіма бюджетами країни в такий спосіб, щоб місцеві органи влади мали приблизно однакові загальні доходні можливості для надання суспільних послуг, за які вони відповідають.

Стратегічним питанням для державної фінансової системи є пропорція між власними доходами місцевих бюджетів та офіційними трансфертами, які передаються з Державного бюджету. Чим більшою у загальних доходах місцевого бюджету є частка власних доходів, тим активнішою є їх діяльність по збиранню податків та зборів на рівні регіону. В результаті можна очікувати поліпшення податкової дисципліни та більш жосткого контролю за витрачанням державних фінансів. Також підтверджено, що за таких обставин спостерігається зростання ефективності державних видатків. Крім цього, важливою функцією вищеназваного механізму є зростання заінтересованості місцевих органів влади в розвитку підприємництва. Внаслідок такої заінтересованості органи місцевого самоврядування активніше приймають участь в процесах формування сприятливих умов для підприємств малого та середнього бізнесу. Таким чином, проявляється механізм зворотньої дії: чим більшу кількість фірм ви маєте, тим більшою є база надходження до бюджетів всіх рівнів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В умовах формування в Україні ринкової економіки податково-бюджетна система є одним з найбільш діючих інструментів керування економікою, оскільки організація виконання дохідної і видаткової частин бюджету зв'язано з поступленням та фінансуванням і основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади.

У зв'язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і міжнародних економічних зв'язків. Мобілізація фінансових ресурсів у бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів економічного росту.

Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в Україні існують серйозні недоліки, зв'язані з щорічною зміною видів податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, відсутністю єдиних правил ув'язування доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних наслідків.

Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної організації виконання місцевого бюджету:

1 етап. Обґрунтовано визначається безтрансфертна дохідна база місцевого бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому, відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.

2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням джерел фінансування, а саме, яка частина витрат буде фінансуватися безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка - з бюджетів інших рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.

3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 - 5 років, тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у сфері податково-бюджетних відносин.

4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному сполученні соціально-економічних і фінансових інтересів повинна сприяти стабілізації фінансової системи держави.