Сторінка
8

Проблеми забезпечення виконання доходної частини бюджету

Місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів за минулий рік надійшло 592,4 млн.грн., або на 15,3 відсотка більше, ніж у 2001 році, та на 9,2 відсотка більше, ніж за 2002 рік. Однак за окремими зведеними бюджетами спостерігається зменшення обсягу цих надходжень порівняно з 2002 роком, зокрема по бюджету Харківської області цей показник становить 99 відсотків (порівняно з 2001 роком надходження збільшені на 7,7 відсотка), Кіровоградської - 99,1 відсотка (порівняно з 2001 роком - збільшення на 103 відсотка), Чернігівської - 98,9 відсотка (порівняно з 2001 роком - збільшення на 2'І відсотка).

Станом на 1 січня 2004 року до дохідної частини загального фонду місцевих бюджетів з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 29904,2 млн. грн., або 122,2 відсотка розрахункового показника Міністерства фінансів України на рік. Питома вага міжбюджетних трансфертів у дохідній частині загального фонду місцевих бюджетів у середньому становить 38,4 відсотка, проте, їх частка в розрізі бюджетів адміністративно-територіальних одиниць суттєво відрізняється. Так, на долю офіційних трансфертів по місту Києву припадає 8,9 відсотка, а місцеві бюджети Тернопільської області сформовані за їх рахунок на 66,5 відсотка, Волинської - на 62,5 відсотка, Житомирської - на 61,5 відсотка та Закарпатської - на 63,2 відсотка.

Сума податкового боргу (недоїмки) за податковими зобов'язаннями з платежів підприємств, об'єднань, організацій і громадян за січень-грудень 2003 року зменшилася на 41 млн.грн. і станом на 1 січня 2004 року становила 14131,1 млн.грн. У тому числі до місцевих бюджетів недоїмка становить 998,4 млн.грн., або 7,1 відсотка від загальної суми боргу, з яких найбільша питома вага належить недоїмці з плати за землю - 519,5 млн грн (52,0 відсотка до суми недоїмки до місцевих бюджетів), з прибуткового податку з громадян - 122,2 млн.грн. (12,2 відсотка).

3. Проблеми та шляхи вдосконалення виконання місцевих бюджетів України в умовах побудови демократичного суспільства.

Ефективність наповнення як державного так і місцевих бюджетів залежить від податкової системи. Саме вона вирішує подвійну задачу - централізує засобу в бюджеті і сприяє розвитку виробництва. Але сьогодні податкова система не відповідає цим вимогам. Податковий тиск не зменшується, і більшість товаровиробників підводить до банкрутства. Тобто сучасна податкова система України має потребу в реформуванні.

Аналіз нинішньої практики оподатковування показує, що становлення і розвиток податкової системи в нашій країні здійснюється при відсутності зробленої теоретичної основи. Тому податкова система України сьогодні носить винятково фіскальний, конфіскаційний характер з явно завищеними ставками оподатковування. Вона занадто складна, заплутана, багатоканальна і нестабільна, а звідси - неефективна. Особливо негативно впливають на економіку постійні зміни в податковому законодавстві, його недосконалість. Крім того, сучасна податкова і бюджетна системи України не мають досить гнучкого характеру і майже зовсім не враховують специфіку окремих галузей і територій. Усе це послужило причиною формування особливо критичного положення, як у 'агропромисловому комплексі України, так і в районах, де головними платниками податків є підприємства агропромислового комплексу.

На сьогоднішній день припинений процес проведення взаємозаліків. Погашення податкової заборгованості здійснюється шляхом операцій з векселями. Але для того, щоб система вексельного обороту країни діяла ефективно, необхідно забезпечити своєчасну виплату коштів по зобов'язаннях. А для цього необхідний твердий контроль і сильна система спостереження за векселями, у противному випадку в бюджет щорічно буде недонадходити значна сума доходів.

Такі способи погашення недоїмки як взаємозаліки, операції з векселями, реструктуризація і списання боргів не тільки не вирішують проблему своєчасності сплати податків у бюджет, але і підривають яку-небудь фінансову дисципліну з боку керівників сільськогосподарських підприємств. Тому необхідно створити умови, при яких не приходилося б звертатися до методів прощення боргів. При рішенні цього питання не обійти проблему інвестиційної підтримки аграрного сектора.

Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої системи фінансування місцевих бюджетів, що значною мірою спиралася на розщеплення податків, параметри якого змінювалися з року в рік, до прозорішої системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів та застосування трансфертів вирівнювання, що направляються з Державного бюджету для фінансування видаткових потреб.

З прийняттям Бюджетного кодексу знайшло своє відображення одне з концептуальних положень місцевого самоврядування - закріплення джерел доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Саме цей крок направлений на посилення інституту місцевого самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволить залучити активність територіальних громад до наповнення бюджетів, ефективного їх виконаня.

Головним завданням міжбюджетного компонента головного законодавчого регулятора є встановлення справедливого та неупередженого розподілу фінансових ресурсів та контрольза ефективністю організації його виконання.

Бюджетний кодекс прагне досягти наступних фіскальних цілей:

· запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів з метою підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів;

· встановити суворе обмеження суми боргу і запозичень державного і місцевого бюджетів;

· чіткий розподіл видатків, що здійснюються між державою та місцевими бюджетами, а з іншого боку - між трьома видами місцевих бюджетів (обласним↔районим↔ (міським), сільським) з метою посилення їх відповідальності за ефективність видатків, що поліпшить стабільність видаткової політики;