Сторінка
4
Казначейства транснаціональних корпорацій для збереження ліквідності й капітальної вартості своїх активів вкладають кошти як у короткотермінові інструменти грошового ринку, так і періодично вкладають свої касові залишки в єврооблігації з плаваючою відсотковою ставкою, забезпечуючи таким чином високу дохідність вкладень і при цьому, звичайно, приймаючи на себе високий рівень ризику.
Суттєве місце серед інвесторів ринку єврооблігацій займають пенсійні фонди, які у своїй переважній більшості створені транснаціональними корпораціями. Створення таких фондів дає змогу уникнути процедурних складностей, пов'язаних зі сплатою податків. На пенсійні фонди припадає 25 % інституційних інвестицій.
Щодо страхових та інвестиційних компаній, то вони разом забезпечують близько 60 % інституційних інвестицій. Певна частина інвесторів на ринку єврооблігацій представлена також страховими фондами, оффшорними страховими компаніями, переважно дочірніми, які створені транснаціональними компаніями.
Ще однією категорією інвесторів ринку єврооблігацій є менеджери вкладів (управляючі Інвестиціями), у ролі яких виступають банківські трастові2 департаменти. Враховуючи той факт, що клієнтами в більшості випадків є приватні інвестори, менеджери вкладів, зазвичай віддають перевагу цінним паперам корпорацій, здебільшого американських. При цьому перевага віддається високій дохідності й, відповідно, більш високим кредитним ризикам.
Останніми роками на ринку єврооблігацій набирають силу пайові інвестиційні фонди, які є професійними учасниками ринку і володіють великими пакетами єврооблігацій. Водночас ці фонди в будь-який час (у випадку зміни умов на ринку) готові перевести свої кошти в інші активи для підвищення їхньої дохідності або для досягнення інших інвестиційних цілей. Це, як правило, досить мобільні інвестиційні структури, які забезпечують вкладникам диверсифікацію інвестиційного портфеля, високу ліквідність і високопрофесійне управління цінними паперами.
Література
1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.
2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.
3. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.
4. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
5. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997.
6. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997.
7. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.
8. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.
9. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.