Сторінка
3

Міжнародні фінансові інституції. Регіональні фінансово-кредитні установи

Органами управління АзБР є Рада керуючих, що складається з представників усіх країн-учасниць, і Правління (Рада директорів). Чле­нами АзБР є 40 країн азіатського регіону та 16 нерегіональних країн.

Операції Банку поширюються на весь спектр економічного роз­витку, але головна увага приділяється:

• сільському господарству (іригація, розвиток сільських райо­нів, рибальство, тваринництво, лісівництво);

• енергетиці (проекти в галузі енергетики, видобутку природ­ного газу та вугілля, створення нафтопереробних підприємств і ме­режі газопроводів);

• фінансовому сектору (надання невеликих позик малим і се­реднім підприємствам);

• транспорту і зв'язку (порти і судноплавство, дороги, заліз­ниці, аеропорти, телекомунікації);

• соціальній інфраструктурі (водопостачання міського госпо­дарства, забезпечення житлом, інфраструктура міського господарства, проекти в галузі охорони здоров'я і народонаселення).

Діяльність з кредитування ведеться у двох основних формах:

звичайне кредитування за рахунок ресурсів Банку і спеціальні опе­рації, які фінансуються спеціальними фондами. АзБР здійснює та­кож спільне фінансування з офіційними, комерційними та експорт­но-імпортними організаціями.

АзБР володіє акціями Азіатської фінансово-інвестиційної кор­порації (АзФІК) зі штаб-квартирою в Манілі, яка є корпораційним об'єднанням Банку з групою, що складається із 25 в основному при­ватних фінансових інститутів, розташованих в Азії, Америці та Європі. АзФІК була створена з метою підтримки розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються.

Банк активно співпрацює з організаціями системи ООН, особливо зі Світовим банком, МВФ, іншими міжнародними організаціями, Європейським Союзом, Фондом міжнародного розвитку ОПЕК і дво­сторонніми організаціями допомоги.

За період свого функціонування АзБР надав найбільші обсяги кредитів п'яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Па­кистану, Таїланду. Кредити надаються на 10—30 років з початком погашення через 2—7 років.

Першою міжнародною організацією незалежних країн Африки стала заснована у 1964 p. Група Африканського банку розвитку

(АфБР). Місцеперебування — Котд'ївуар. До його складу ввійшли:

власне АфБР, Африканський фонд розвитку (АФР), який розпочав діяльність у 1974 p.) та Довірчий фонд Нігерії (ДФН), який був ство­рений згідно з угодою, підписаною між АфБР і урядом Нігерії у 1976 p. Ці три інститути — самостійні юридичні особи.

Африканський банк розвитку (АфБР) був створений відповід­но до угоди, підписаної у 1963 p., яка набрала чинності у 1964 p.

Основною метою створення АфБР було сприяння:

• економічному розвиткові й соціальному прогресові регіональ­них держав — членів АфБР;

• фінансуванню інвестиційних програм і проектів;

• мобілізації ресурсів шляхом організації спільного фінансуван­ня, що здійснюється Банком разом з дво- і багатосторонніми інсти­тутами розвитку;

• заохоченню державних і приватних інвестицій;

• наданню необхідної технічної допомоги в підготовці проектів розвитку.

Банк здійснює такі операції:

• бере участь у капіталі державних і приватних організацій та підприємств;

• надає прямі позики або бере участь у позиках, що надаються третьою країною;

• частково або повністю гарантує позики, що надаються третіми країнами.

У своїй фінансовій політиці АфБР керується такими основними принципами: позики повинні мати здорову основу; пріоритет на­дається проектам, які найбільшою мірою сприяють зростанню еко­номіки континенту в цілому і включені в національні або регіо­нальні програми розвитку, причому проектам регіональних програм надається перевага. Претендувати на одержання позик Банку мо­жуть лише уряди країн — членів АфБР. Щодо державних або при­ватних підприємств інших країн Африки, то вони можуть одержати позики за умови обов'язкового гарантування їх урядом своїх країн. Членами АфБР є 52 незалежні держави Африканського континенту і 25 нерегіональних країн.

З метою поповнення фінансових ресурсів Африканського банку розвитку у 1972 p. було створено Африканський фонд розвитку (АФР), де 50 % голосів належить АфБР, хоча частка його капіталу у Фонді становить лише 2,8 %. До складу АфБР входить 26 країн світу.

Основна мета створення АФР:

• фінансування на пільгових умовах з метою сприяння вкладу Африканського банку розвитку в економічний і соціальний розви­ток найбідніших африканських країн — членів Фонду;

• фінансування з метою сприяння співробітництву, в тому числі на регіональному і субрегіональному рівнях, розвитку міжнародної торгівлі, головним чином між країнами — членами АФР.

Довірчий фонд Нігерії (ДФН) функціонує з 1976 p. Його мета — сприяння розвитку країн — членів АфБР з низьким рівнем доходів населення шляхом надання позик на пільгових умовах.

Ресурси ДФН повністю забезпечуються урядом Нігерії, а опе­рації здійснюються під керівництвом Ради директорів і президента Африканського банку розвитку.

Всі регіональні країни — члени Групи Африканського банку роз­витку мають можливість рівною мірою користуватися кредитами Банку. Однак, враховуючи різні рівні економічного розвитку, Банк виділив групу найбідніших країн, як основний об'єкт фінансування на пільгових умовах із ресурсів АзБР, Африканського фонду розвит­ку та Довірчого фонду Нігерії.

З 31 грудня 1993 p. країни — члени Групи АфБР, які є позичаль­никами, розділені на три основні категорії:

• категорія А — регіональні країни-члени з обсягом ВНП на душу населення, що не перевищує 510 дол. США;

• категорія В — регіональні країни-члени з обсягом ВНП на душу населення від 510 до 590 дол. США;

• категорія С — регіональні країни-члени з обсягом ВНП на душу населення понад 590 дол. США, а також ті, які відмовилися від свого права користуватися фінансуванням Групи АфБР.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Фінанси»: