Сторінка
3
Паперові гроші — це номінальні знаки вартості, які мають примусовий курс і випускаються державою для покриття своїх витрат. За характером обігу паперові гроші мають ту властивість, що коли вони випущені в обіг, то залишаються там, а банкноти регулярно повертаються в банк.
В основі паперово-грошового обігу лежить специфічний закон обігу паперових грошей, за яким вартість усіх випущених в обіг паперових грошей визначається вартістю тієї кількості товарів і послуг, яка необхідна в певний час обігу. І хоч під час випуску паперових грошей виникає зовнішня видимість начебто держава сама створює таким чином грошове багатство і має безмежну владу над ним, фактично ця влада ілюзорна, адже гроші з моменту випуску їх державою в обіг підпадають під владу об'єктивних законів грошового обігу.
Останнім часом все більшого поширення набувають так звані електронні гроші: кредитові картки, дебетові картки, електронні системи розрахунків у торговельних пунктах, електронні системи обслуговування на дому та ін. Поява електронних грошей стала можливою завдяки широкому запровадженню в банківську справу та у сферу обслуговування населення сучасної комп'ютерної техніки і технології. Значного поширення електронні гроші набули в країнах з розвинутою електронною індустрією. В Україні деякі банки вже активно почали обслуговувати своїх клієнтів на електронній основі.
На ранніх етапах розвитку товарно-грошових відносин грошові одиниці та їхні назви безпосередньо пов'язувалися з певною кількістю благородного металу. Так, англійський фунт стерлінгів спочатку був грошовою назвою фунта срібла. Пізніше, коли срібло було витіснене золотом, ця назва грошової одиниці, за англійською традицією, почала застосовуватись до тієї кількості золота, яка за вартістю дорівнювало вартості фунта срібла. Були також інші причини заміни назв грошових одиниць, що привело до практичного відриву їх від вагових найменувань металів. Це ще одне наочне підтвердження того незаперечного факту, що паперові гроші виникають з обігу металевих грошей і обов'язково зберігають на собі "відбиток" благородних металів через масштаб цін.
Масштаб цін — це фіксована державою певна вагова кількість благородного металу, що прийнята в певній країні за грошову одиницю для визначення цін інших товарів (наприклад, останній офіційний золотий вміст долара СІЛА — 0,736736 г чистого золота). На пізніших етапах розвитку товарно-грошових відносин при формуванні досить тісних зв'язків господарства кожної країни зі світовим ринком офіційний масштаб цін все частіше почав виконувати свою безпосередню роль ірраціонально, через співвідношення внутрішніх і світових цін. За умов зростання невідповідності між товарною та грошовою масами на внутрішньому ринку національна валюта, як правило, втрачала офіційно зафіксовані в ній державою переваги над іншими валютами. Це привело до того, що в деяких країнах взагалі з часом зник офіційний масштаб цін.
Нині в жодній з країн золото вже не фігурує як грошовий метал, перестала існувати й вільна розмінність на золото національних валют. Лише опосередковано, завдяки порівнянню з найпоширенішими й найсильнішими валютами інших країн, визначаються певне співвідношення більшості валют із золотом і їхня вартість.
За цих специфічних обставин такі явища, які в середні віки вважалися б за свідоме псування монет, сьогодні використовуються як важливі методи регулювання грошового обігу. Йдеться про девальвацію, що означає офіційне зниження урядом золотого вмісту грошової одиниці національної валюти (система золотого стандарту) або зниження її офіційного курсу відносно іноземних валют.
Найбільш масові девальвації були проведені в 1949, 1967, 1971 pp. Якщо в період дії золотого стандарту девальвація використовувалась як один із методів стабілізації національних валют і, як правило, супроводжувалась відновленням розміну знаків вартості на золото або срібло, то за сучасних умов проведення девальвації не може забезпечити стабілізації валют і все частіше супроводжується значним зростанням цін на товари та послуги, що імпортуються з країн, відносно валют яких був понижений курс даної національної валюти.
Протилежні цілі ставить ревальвація — офіційне збільшення золотого вмісту національної грошової одиниці (система золотого стандарту) або підвищення вартості грошової одиниці. Таке підвищення курсу валюти відносно курсів валют інших країн зумовлює відповідне зростання цін експортованих товарів у іноземній валюті й зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку. З іншого боку, наслідком зниження виражених у національній валюті цін на імпортовані товари є значне підвищення попиту на ці товари і зростання імпорту.
Нові, раніше невідомі явища в межах валютних систем можуть спричинити значну модифікацію процесу ревальвації.
Так, введення плаваючого валютного курсу викликало своєрідну ревальвацію західнонімецької марки у жовтні 1976 p. відносно лише тих валют, які входили до "європейської валютної змії", здійснюючи спільне з маркою "плавання" (нідерландський гульден, бельгійський франк, норвезька й шведська крони та крона Данії). Ревальвація може бути також проведена у формі відмови центрального банку тієї чи іншої країни від здійснення необхідних операцій з підтримування в певних межах рівня курсу національної валюти або у формі значного його підвищення відносно курсів інших валют. Так була проведена ревальвація японської єни відносно американського долара та деяких інших валют у березні 1978 p.
Одним з методів регулювання грошового обігу є реставрація, яка означає повернення до попередньої грошової системи з відновленням розміну паперових грошей на золото за номіналом.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Фінансове планування як складова фінансової діяльності підприємства (yа прикладі ВО “Електроконтакт”)
Порядок визначення ціни об’єктів приватизації
Фінансові інститути ринку рейтингових послуг України
Ефективність банківських програм споживчого кредитування
Фінансовий аналіз надходжень до місцевого бюджету