Сторінка
5

Фінанси транснаціональних корпорацій (ТНК)

Управління глобальними потоками грошової готівки.

Захист від ризиків, пов’язаних з інвестиціями в інших країнах.

Керівник фінансами має оцінити:

характер фінансового ризику;

обставини, у яких він може мати місце;

наслідки в разі матеріалізації ризику;

варіанти стратегії захисту від ризику.

Найважливіші ризики:

комерційні ризики;

політичні ризики;

валютні ризики:

— інфляційний;

— коливання валютних курсів;

— ризик, пов’язаний з валютними перерахуваннями;

— операційний валютний ризик;

— поточний валютний ризик.

Інфляційний ризик

Високий рівень інфляції часто створює багато складностей, які віддзеркалюються на способах діяльності ТНК:

Прискорення девальвації чи знецінення місцевої валюти, або максидевальвація.

Установлення більш жорсткого контролю над капіталом та введення імпортних обмежень.

Зниження доступності кредитів та підвищення процентів за позиками.

Накопичення рахунків дебіторів і продовження періодів інкасації.

Уведення цінового контролю з намірами взяти під контроль інфляцію.

Економічний і політичний хаос та хвилювання народних мас.

«Втеча» капіталу.

Ускладнення оцінки ефективності роботи філіалів за кордоном.

Цінового контролю можна уникнути такими засобами:

модифікацією продуктової стратегії;

повторним висуненням відомих продуктів на ринок під іншими фірмовими марками;

зміною упаковки продукту.

За умов інфляції ТНК повинна розумно керувати своїми рахунками дебіторів і рахунками постачальників, а також кредиторами. У країнах з високим рівнем інфляції слід:

Затягувати розрахунки з постачальниками та кредиторами.

Прискорювати інкасацію коштів, які мають бути сплачені фірмі, за допомогою добре навчених спеціалістів відділу кредитів та інкасації платежів, а також мати надійну систему звітності.

Після інкасації запаси «не працюючої» готівки мають бути мінімальні. Кошти слід повертати в касовий центр головної компанії або інвестувати в активи, що забезпечують прибуток, більший за інфляційні збитки.

Ризики коливань валютних курсів

Конверсійний ризик — ризик, пов’язаний з валютними перерахунками (зі зміною обмінного курсу змінюється виражена в доларах вартість активу чи зобов’язання, що знаходиться під дією такого ризику).

Операційний ризик полягає в тому, що статті рахунків дебіторів та розрахунки з постачальниками й кредиторами змінюються в абсолютній величині зі зміною валютного курсу.

Поточний валютний ризик виражається в тому, що зміни обмінного курсу вплинуть на майбутні потоки грошової готівки, джерела комплектуючих, розміщення інвестицій, конкурентну здатність ТНК на різних ринках.

Стратегії мінімізації поточного ризику потенційних збитків ТНК

Здійснення інвестиції в країни, у яких вартість потоків готівкових коштів, розрахована в доларах, може бути збережена; наприклад, ті країни, валюти яких демонструють стійку тенденцію до підвищення вартості порівняно з основною валютою материнської компанії. Це так звані країни з «твердою» валютою.

Знаходження джерел отримання комплектуючих у країнах, у яких очікувана вартість твердої валюти залишається низькою.

Поширення операцій на ринках тих країн, де розраховані в доларах суми прибутків від продажу та переказ дивідендів будуть легко захищені.

Фінансування потреб компанії, що допомагають обмежити валютні ризики потенційних збитків і можливості збитків від компанії.

Управління ризиками потенційних збитків

Розробка стратегії визначення валютного ризику охоплює поняття ризику, вимірювання його величини, формування стратегії у сфері звітності та визначення стратегії хеджування. Зазвичай ТНК має визначити різновид ризику, який слід контролювати та вимірювати, і спрогнозувати валютний курс відносно виявленого ризику.

Система звітності забезпечує захист від ризику. Тому керівництво ТНК має забезпечити систему єдиної звітності для всіх підрозділів. У звіті повинні бути ідентифіковані рахунки під ризиком, які центральний апарат хоче контролювати, позиції кожного рахунку під ризиком з вказуванням відповідної валюти, а також часові періоди, на які поширюється оцінений ризик.

У кожному ризику потрібно виділити складові — конверсійний та операційний ризики.

Часові періоди залежать від особливостей діяльності компанії. Один з варіантів — контроль потоків готівки на малих та великих часових відрізках. Це може бути жорстко встановлена послідовність 30, 60, 90 днів; 6, 9, 12 місяців; 2, 3, 4 роки і т. д.

Установивши рівень ризику, кожний підрозділ спрямовує відповідні дані на наступний рівень ієрархії для попередньої консолідації, яка дає змогу регіональному управлінню класифікувати рівень ризику за рахунками та валютами на кожний звітний період.

Звіти з місць мають бути постійними, строго періодичними, стандартизованими, і тільки в цьому разі за формування стратегії буде забезпечено можливість зіставлення даних та їхню незалежність від часу.