Сторінка
1

Інвестиційний потенціал недержавних пенсійних фондів

У розвинених ринкових економіках світу реформування системи пенсійного забез­пе­чення, яке розпочалося наприкінці ХХ сторіччя, відбувається шляхом заміщення солідар­ної системи пенсійного забезпечення накопичувальною. Так, пенсійна система Великобри­танії складається з трьох рівнів: система державного страхування, система професійних пенсій, система персональних пенсійних планів і пенсій. Пенсійна система Німеччини має в своїй основі трирівневу модель: державне обов’язкове пенсійне страхування, виробниче пенсійне страхування (добровільна справа керівників фірм і підприємств) та приватне страхування. Пенсійна система Швейцарії складається з державного, трудового та особистого пенсійного страхування. Пенсійна система Швеції складається з трьох рівнів – розподільчого, накопичувального і добровільного. В Україні, як відомо, з 1 січня 2004 року також діє трирівнева система пенсійного забезпечення, яка складається з Пенсійного фонду України, Державного накопичувального пенсійного фонду та системи недержавних накопичувальних пенсійних фондів.

Отже, в результаті дії реформаційного процесу формується нова багаторівнева систе­ма пенсійного забезпечення, яка здатна виконувати не лише компенсаційну функцію в системі економічних відносин, а й інвестиційну. Її реалізація на практиці стає можливою завдяки створенню системи недержавних (приватних, корпоративних) накопичувальних фондів, які, по суті, є інститутами спільного інвестування на фінансовому ринку країни. У цьому контексті виникають дві проблеми. Перша – це проблема реалізації ефективної інвестиційної політики фондів, та друга – це проблема оцінки їх інвестиційного потен­ціалу.

Якщо проблема збереження та примноження вартості активів накопичувальних пенсій­них фондів на теоретично-методологічному рівні є центральною проблемою теорії інвесту­вання, яка достатньо ґрунтовано розроблена в науковій літературі, то проблема оцінки інвестиційного потенціалу накопичувальних фондів є новою. Принаймні у вітчизняній літературі фактично не існує фундаментальних досліджень за даною темою. Серед інозем­них авторів можна виокремити наступних авторів: Д. Вітас [1], Е. Валкер, Ф Лефорт [2], Д. Чен-Лю [3] та ін.

У зв’язку з цими обставинами тематику даного дослідження можна вважати актуаль­ною та такою, що має практичну значимість.

Метою даного дослідження є оцінка рівня інвестиційного потенціалу недержавних пенсійних фондів в Україні на основі проведення міжнародного порівняльного аналізу.

Нормативно-правове поле діяльності недержавних накопичувальних пенсійних фон­дів в Україні. Згідно з чинним законодавством України одними із нових видів установ, що здійсню­ватимуть управління пенсійними заощадженнями громадян, стають недержав­ні нако­пичу­вальні пенсійні фонди.

Недержавний пенсійний фонд – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність ви­нятково з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учас­никам зазначеного фонду у визначеному Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення” [4].

До складу активів пенсійного фонду згідно з чинним законодавством входять [4]:

– активи в грошових коштах;

– активи в цінних паперах;

­– інші активи.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

2) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформацій­ній системі, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством);

3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4) облігацій іноземних емітентів і з відповідним інвестиційним рейтингом;

5) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках і пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонсь­ка, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни, що має відповідний інвестиційний рейтинг.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані винятково для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов’язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Як бачимо, на законодавчому рівні встановлено досить широке поле інвестиційних можливостей пенсійних фондів. Вони мають право вкладати кошти не лише в інвестиційні активи на фінансову ринку Україні, а й на інших фінансових ринках світу. Слід зазначити, що це звичайна світова практика, оскільки можливості ринку однієї країни залежно від пев­них обставин мають обмежені інвестиційні можливості. Крім того, географічна дивер­си­фі­кація активів фонду, як відомо з теорії інвестицій, є одним з високоефективних методів зниження інвестиційних ризиків фонду [5, 6].

Наприклад, у Великобританії станом на кінець 2003 року активи пенсійних фондів становили €1,06 трлн. При цьому 30 % цих активів пенсійних фондів Великобританії були розміщені в державних цінних паперах уряду цієї країни, 37 % – в іноземних цінних паперах, решта активів – це інвестиції в нерухомість, хеджові фонди або банківські депозити [7].