Сторінка
5

Фольклорні свята як засіб прилучення молодших школярів до народної культури

Якщо будні осмислювався як час, в який людина має займатися мирськими справами, здобуваючи хліб насущний, то свято розумівся як час злиття з божественним і прилучення до сакральних цінностей громади, її священної історії. У свято люди повинні досягти особливого психофізіологічного стану повноти життя, світовідчуття, боговідчуття, а також відчуття внутрішнього єднання один з одним. Таке філософське усвідомлення свята на побутовому рівні закріплювалося в цілому ряді правил, які повинна була засвоїти людина традиційного суспільства.

Чергування буднів і свят вважалося необхідною складовою нормального плину життя, а збої могли призвести, за народними уявленнями, до хаосу, загибелі.

Свято передбачало також повну свободу від всякої роботи. У цей день заборонялося орати, косити, жати, шити, прибирати хату, колоти дрова, прясти, ткати, тобто виконувати всю повсякденну селянську роботу. Свято зобов'язував людей ошатно вдягатися, для розмови вибирати теми приємні, радісні, інакше вести себе: бути веселим, привітним, гостинним.

У самій природі людини закладена необхідність органічного поєднання буднів і свят, підсумувати результати трудової діяльності. У прагненні людини до завтрашньої радості є стимул розвитку соціальної активності, на якій можна побудувати ефективну виховну систему.

Сучасні свята та обряди багато насичені народної художньою самодіяльністю, вони різко протистоять старим, релігійним обрядам. У народній культурі можна зустріти різні форми свят: свята-концерти, свята-вистави. Такі свята приносять радість, розвага тим, хто приходить на них, як глядачі, і не меншу радість і задоволення тим, хто є «артистами». Для школи найбільш природними будуть ті свята, в яких традиційно беруть участь діти. Це, наприклад, свята: «зустріч весни», де дітям відводиться роль закликали, вони водять хороводи, співають пісень, а їх обдаровують пасками (печивом у вигляді пташок). Таке свято діти чекали з нетерпінням, з цим днем пов'язувалися хвилювання художньої творчості: разом з матерями вони робили з білого тіста жайворонків, ластівок, сорок, солов'їв, синичок і приносили свої вироби в школу. Діти втілювали в свої маленькі створіння почуття любові до природи, кожен по своєму висловлював своє уявлення про красу.

Різноманітні виховні функції масових народних свят обумовлюють доцільність широкого використання цієї форми естетичного і морального впливу в системі виховання, в першу чергу підростаюче покоління.

Сучасна система народних свят це своєрідне педагогічна система, яка органічно пов'язана з усією виховною роботою. Вона забезпечує постійне виховний вплив на людей, відображає їх світогляд.

У всьому різноманітті шкільних свят найбільш переконливими будуть ті, які орієнтовані на істотні боку народного свята в його фольклорній традиції.

По-перше: обов'язковість свята, його невідворотність. У народній життя будні чергувалися зі святами і були наповнені їх очікуванням. Весь рік був підпорядкований ритму зміни роботи і свята. Свята були необхідні та життєво виправдані. Ними відзначалися найголовніші поворотні віхи року, пов'язані зі зміною сезонів, початком і завершенням трудових буднів. Свята відображали те почуття, з яким люди ставилися до оточуючої їх природи, до своєї праці і його результатів.

По-друге: масовість. На свято збиралися всі, і все в ньому брали участь. Кульмінаційними моментами свята є спільне спів, спільний танець, трапеза. Це незамінні способи єднання, коли кожен учасник відчуває себе причетним до загального.

По-третє: свято – це веселощі, сміх, розрядка напруги, вихід накопиченої психічної енергії.

У кожному святі проявляються закономірності педагогіки як науки про виховання підростаючих поколінь за допомогою цілеспрямованої спеціально організованої системи впливу.

Функції народних свят:

– розвиваюча;

– інформаційно-просвітницька;

– к; ультурно-мистецька;

– спортивно-рекреаційна, оздоровча.

Найбільш повно розвиваюче початок втілено в інформаційно-освітньої функції свят. Під терміном «просвітництво» в даному випадку мається на увазі педагогічна освітня і самоосвітня діяльність, спрямована на духовне збагачення особистості, набуття певної системи знань, отримання необхідної інформації.

Інформаційно-просвітницька функція народних свят заснована на самостійності самих людей, вона забезпечує найбільш повне задоволення різноманітних інтересів, запитів і переваг людей.

Розглянувши це питання, можна сказати, що свята – невід'ємна частина життя людей, яка має в своєму розпорядженні людей на дружні і теплі відносини. Свято – одна з гілок фольклору, вивчення та поглиблення якого веде за собою залучення до народної культури.

Кожен народ має свій уклад життя, звичаї, свої неповторні пісні, танці, казки. У кожній країні є улюблені страви, особливі традиції в убранні столу і приготуванні їжі. Багато в них доцільного, історично обумовленого, що відповідає національним смакам, способу життя, кліматичним умовам. Тисячоліттями складався цей спосіб життя і ці звички, у яких зібрано колективний досвід наших предків. Побут народу складається під впливом багатьох факторів – природних, історичних, соціальних та інших. Певною мірою впливає на нього і культурний обмін з іншими народами, але ніколи чужі традиції механічно не запозичуються, а набувають на новому грунті місцевий національний колорит.

На уроках музики діти знайомляться з традиціями і обрядами українського народу. Також не можна забувати і про те, які традиції і обряди були у твоїх предків на твоїй малій Батьківщині.

Аналіз програм з музики

У більшості шкіл предмет музики вивчається за програмою «Музика», розробленої авторським колективом під керівництвом Д.Б. Кабалевського.

Перший урок музики в початковій школі відбувається в ігровій формі з легенди про «трьох китах», які «припливають» на урок музики, відразу ж вводить першокласників у три величезні області музики: пісню, танець, марш. Сприйняття музики першокласниками відразу ж стає активно-творчим, аналітичним. Хлопці самі визначають характер музики і належність її до однієї з трьох основних областей музики.

У другому класі хлопці осягають своєрідність кожного музичного твору через особливості мелодики, темпу, динаміки, ладу, тембру. Знайомляться з найпростішими музичними формами.

У третьому класі учні засвоюють знання на знайомій їм музиці. Головні теми цього року – інтонація, розвиток музики, побудова музики.

У четвертому класі учні вивчають багатство і розмаїття музичної культури різних країн і народів.

Протягом 1–3 класів за програмою Кабалевського розучуються народні пісні, такі як: «Дон-дон» (гра на трикутнику), «Уж як йшла лисиця» (показують хід лисиці), пісня «У полі береза ​​стояла» – хороводна, «Калинка» виповнюється з музичними ударними інструментами. Розглядається використання російських народних пісень у творчості композиторів: Чайковського (фінал 4 симфонії) використання пісні «У полі береза ​​стояла». Тобто використовується народна музика, так само як і у фольклорних святах.