Сторінка
4

Фольклорні свята як засіб прилучення молодших школярів до народної культури

Неписьменність

Фольклор – творчість усна. Він живе тільки в пам'яті людей і передається в живому виконанні «з вуст у вуста». Художні образи і навички передаються від виконавця, художника до слухача і глядача, від майстра до учня.

Традиційність

Різноманіття творчих проявів у фольклорі тільки зовні здається стихійним. Протягом тривалого часу складалися об'єктивні ідеали творчості. Ці ідеали ставали тими практичними і естетичними еталонами, відступ від яких було б недоцільним.

Варіативність

Варіювання є один із стимулів постійного руху, «дихання» фольклорного твору, а кожне фольклорний твір завжди як би варіант самого себе. Фольклорний текст виявляється «незавершеною», «відкритим» для кожного наступного виконавця. Наприклад, в хороводу грі «Бояри» діти рухаються скрізь «ряд на ряд», а крок може бути різним. В одних місцях це звичайний крок з акцентом на останньому складі кожного рядка, в інших – крок з притупуванням на останніх двох складах, у третіх – це змінний крок. Важливо донести до свідомості дітей думка, що у фольклорному творі співіснують створення-виконання і виконання-створення.

Таким чином, у педагогіці виділяють таку галузь як народна педагогіка – це система виховання людини від її народження до смерті. Дана система створювалася протягом багатьох років і повинна мати своє місце в сучасному навчанні.

Психолого-педагогічні особливості дітей молодшого шкільного віку

Межі молодшого шкільного віку, що збігаються з періодом навчання в початковій школі, встановлюються в даний час з 6–7 до 9–10 років. Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей: легковажність, наївність, погляд на дорослого знизу вгору. Але він вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у нього з'являється інша логіка мислення. Вчення для нього стає значущою діяльністю. У дитини змінюються інтереси, цінності, весь уклад його життя. У молодшому шкільному віці старі мотиви, інтереси втрачають свою спонукальну силу. Все, що має відношення до навчальної діяльності, виявляється цінним.

Навчальна робота в учня стає осмисленою і ефективною. З'являється пізнавальна потреба і потреба в саморозвитку. Це інтерес до змістовної сторони навчальної діяльності, до того, що вивчається, інтерес до процесу діяльності: як, якими способами досягаються результати, вирішуються навчальні завдання. Дитина повинна бути мотивована не тільки результатом, а й самим процесом учбової діяльності. Це також мотив власного зростання, самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.

Згідно Л.С. Виготському, з початком шкільного навчання мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини. Розвиток словесно-логічного, що думають мислення, що відбувається в ході засвоєння наукових знань, перебудовує і всі інші пізнавальні процеси: «пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття – думаючим».

Згідно О.Ю. Єрмолаєву, протягом молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, іде інтенсивний розвиток всіх її властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується його стійкість, розвиваються навички переключення і розподілу. До 9–10 років діти стають здатні досить довго зберігати увагу і виконувати довільно задану програму дій.

У молодшому шкільному віці пам'ять, як і всі інші психічні процеси, зазнає суттєвих змін. Суть їх полягає в тому, що пам'ять дитини поступово набуває рис довільності, стаючи свідомо регульованою і опосередкованою.

Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Він стає «суспільним» суб'єктом і має тепер соціально значущі обов'язки, виконання яких отримує суспільну оцінку.

У цьому віці відбувається поява і іншого важливого новоутворення – довільної поведінки. Дитина стає самостійним, сам вибирає, як йому чинити в певних ситуаціях. В основі цього виду поведінки лежать моральні мотиви, що формуються в цьому віці. Дитина вбирає в себе моральні цінності, намагається слідувати певним правилам і законам. Часто це пов'язано з егоїстичними мотивами, і бажаннями бути схваленим дорослим або зміцнити свою особистісну позицію в групі однолітків. Тобто їх поведінка так чи інакше, пов'язане з основним мотивом, домінуючому в цьому віці – мотивом досягнення успіху.

Протягом молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. У свідомості дитини закладаються певні моральні ідеали, зразки поведінки. Дитина починає розуміти їх цінність і необхідність. Але для того, щоб становлення особистості дитини йшло найбільш продуктивно, важлива увага та оцінка дорослого.

Таким чином, молодший шкільний вік сенситивний для виховання у дитини моральних якостей. Дитина вбирає в себе знання як інтелектуальні, так і моральні. Значну роль у встановленні моральних норм та розвитку дитячих інтересів грає вчитель. Основне завдання якого – створення оптимальних умов для розкриття та реалізації можливостей дітей з урахуванням індивідуальності кожної дитини.

Фольклорне свято в системі засобів народного виховання

Багато філософів і історики доводили, що незнання минулого неминуче призводить до нерозуміння сьогодення.

Виховання учнів на традиціях української культури – одне з головних напрямків оновлення змісту педагогічного процесу. Активна розбудова навчального процесу на основі ознайомлення учнів з українськими сімейно-побутовими традиціями, з народними піснями і танцями, промислами, ремеслами, святами та обрядами проводиться в багатьох школах України. Такий інтерес пояснюється наступними причинами:

Без знань основ народного життя, рідного фольклору, класичного мистецтва неможливо виховувати інтерес і повагу до культури інших народів: Якщо випускник не знає витоків своєї національної культури, йому чужа й культура іншого народу.

Український образ життя багато в чому втрачений, але ж він заснований на гармонійному існуванні людини з природою, на взаємній повазі і ладі в сім'ї. У відносинах між молодими людьми і людьми похилого віку, між віруючими і невіруючими людьми.

Розкрити ці та інші секрети українського життєвого укладу і передати їх педагогічними засобами підростаючому поколінню – одна з найважливіших завдань.

Народна творчість не тільки невичерпне джерело мудрості і краси, але і неоціненне засіб виховання, прилучення сучасних підлітків до скарбів усної художньої, прикладної фольклорної культури.

Інтерес до народної творчості, в тому числі і до свят наших предків, виник у зв'язку із змінами соціального ладу в нашій країні, тому що багато що було втрачено. З'явилася необхідність вивчення народної творчості – це виявляється у відродженні старовинних свят і обрядів, збільшення кількості спеціалізованої літератури з народної творчості, появу на телебаченні і радіо спеціальних передач з фольклору та етнографії.

Свята в українському селі минулого становили важливу сторону суспільного і сімейного життя. Селяни навіть казали: «Ми цілий рік працюємо для свята».

Свято – час відпочинку, веселощів, радості, відчуття повноти життя, час, коли люди усвідомлювали себе частиною єдиного співтовариства. Свято релігійною свідомістю людей сприймався як щось священне, протилежне буднях – повсякденному житті.