Сторінка
2
Законодавчо закріпленими джерелами фінансування державного бюджету є державні внутрішні та зовнішні запозичення, а також вільний залишок бюджетних коштів. Інший метод – грошової емісії – використовується переважно в країнах з нерозвиненим ринком цінних паперів або в умовах недовіри населення до чинного уряду, який не несе відповідальності за позичені кошти. Проте в більшості розвинених країн світу, у тому числі й в Україні, законодавчо заборонено проводити емісію [3].
Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія. У цьому випадку на державні потреби витрачаються тимчасово вільні кошти. Проте не можна говорити, що державні запозичення не впливають на інфляційні процеси. При досягненні значних обсягів запозичені кошти спричиняють підвищення індексу споживчих цін.
Джерело: Розраховано за оперативними даними Міністерства фінансів України
* - прогнозні показники відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”
Рис. 3. Фінансування державного бюджету за джерелами фінансування, млн грн. (фактичні дані на кінець відповідного року)
Останніми роками Уряд все більше залучає кошти, отримані від приватизації державного майна, як додаткове джерело покриття бюджетного дефіциту. До 2002 року надходження від приватизації включалися до дохідної частини державного бюджету. Проте, зважаючи на тимчасовість і нестабільність відповідних коштів, було прийнято рішення про віднесення їх до джерел фінансування державного бюджету.
Починаючи з 2002 року, номінальна сума та відносна частка надходжень коштів від приватизації у фінансуванні державного бюджету поступово зростала. Так, 2002 рік характеризується профіцитом державного бюджету у 1 119,35 млн грн., тому частина коштів була спрямована на погашення внутрішніх і зовнішніх облігацій державної позики, а також на покриття змін в обсягах готівкових коштів.
Схожа ситуація прослідковується і в 2003 році, коли сума коштів від приватизації державного майна становила 208,4 % від обсягу дефіциту держбюджету – 2 174,1 млн грн., а дефіцит бюджету – 1 043,1 млн грн. Проте, якщо у 2002 році більшу частку становило погашення по облігаціях внутрішньої державної позики, то 2003 рік характеризується більшою сумою виплат по облігаціях зовнішньої державної позики.
2004 рік відзначається стрімким зростанням суми приватизації, в основному завдяки надходженням від продажу державної частки акцій великих підприємств, зокрема „Криворіжсталь”. Лише від продажу цього гірничо-металургійного комбінату до бюджету надійшло 4,26 млрд грн. Загальний обсяг коштів, отриманих від приватизації державної власності, становить 9 501,5 млн грн. Частка цих коштів у фінансуванні державного бюджету в 2004 році становить 93,4 %.
На 2005 рік заплановані надходження від приватизації в номінальному вираженні менші, ніж попереднього року – 6 985,3 млн грн. Проте у відносному вираженні до загального обсягу дефіциту державного бюджету ця величина зростає до 99 % (запланований рівень фінансування державного бюджету становить 7 053,3 млн грн.)
Розглядаючи фінансування бюджетного дефіциту за рахунок здійснення державних запозичень, в останні роки просліджується тенденція зменшення обсягів запозичень, що ідуть на покриття різниці між доходами та видатками держбюджету. Значна частина коштів отрианих від продажу держоблігацій, залучається на виплату зобов’язань щодо запозичень минулих років і дострокових погашень облігацій. Іншими словами, держава здійснює рефінансування державного боргу, використовуючи можливість залучення більш дешевих кредитів, внаслідок покращання економічної ситуації в країні та підвищення кредитного рейтингу державним облігаціям провідними рейтинговими агентствами світу, зокрема Fitch та S&P.
Неправильно буде сказати, що здійснення державних запозичень на внутрішніх і зовнішніх ринках визначається винятково потребою фінансування державного бюджету. Крім фінансових цілей, політика управління державним боргом може бути спрямована на стабілізацію економіки, підвищення темпів економічного зростання, заохочення інвестицій, протидію відпливу капіталів за кордон [3, С. 767].
Бюджетним кодексом України передбачено, що граничний розмір відношення прямого та гарантованого боргу до ВВП встановлюється на рівні 60 %. Останнім часом відповідний показник лише 1999 року перевищував встановлені норми і становив 61 %. У наступні роки на фоні зростання обсягів валового внутрішнього продукту та проведення грамотної політики управління державним боргом індекс відношення прямого та гарантованого державного боргу до ВВП поступово зменшується. Так, у 2000 році відповідний показник становив 45,3 %, а у 2004 році 24,7 % (рис. 4).
У номінальному вираженні, за даними Міністерства фінансів України, станом на 28 лютого 2005 року державний прямий та гарантований борг України становив 86 460,038 млн грн., в тому числі: державний прямий і гарантований зовнішній борг – 63 705,449 млн грн.; державний прямий та гарантований внутрішній борг – 22 754,589 млн грн. При цьому державний прямий борг України становив 68 986,810 млн грн., гарантований – 17 473,228 млн грн.
Джерело: Розраховано за оперативними даними Міністерства фінансів України
Рис. 4. Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до ВВП (на кінець відповідних років)
З початку року державний прямий зовнішній борг зменшився на 1,1 %, а державний прямий внутрішній борг збільшився на 8,6 %. Збільшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене перевищенням залучення коштів від випуску облігацій внутрішньої державної позики над погашенням боргу. Розміщення облігацій саме на внутрішньому ринку проводиться зважаючи на зростання інтересу до запозичень у національній валюті України в міжнародних масштабах і підвищення інвестиційної привабливості держави серед іноземних інвесторів.
Відповідний курс на переважання обсягів внутрішніх запозичень над зовнішніми закладений у Законі України „Про зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”. Так, законом передбачено, що сума зовнішніх запозичень зменшена з 8,4 млрд грн. до 3,23 млрд грн., а зміна обсягів внутрішніх запозичень – з 4 млрд грн. до 6,24 млрд грн.
Завантажити реферат