Сторінка
3

Бюджетний дефіцит та його фінансування

З позитивного погляду, запозичення в національній валюті є на даний час більш прийнятними для України, адже останнє розміщення ОВДП 5 квітня 2005 року пройшло за рекордно низькою ставкою дохідності – 6,48 %, а ставки з валютних запозичень є не нижчими, тобто внутрішні запозичення є дешевшими. Неможливо на 5–7 років наперед спрогнозувати, що буде з курсами світових валют.

З іншого боку, роблячи ставку на внутрішні запозичення, держава все одно буде збільшувати зобов’язання перед нерезидентами. За даними Національного банку України, з початку 2005 року для придбання державних облігацій нерезидентами було ввезено близько 400 млн дол. Приблизно така ж сума була вкладена ними в облігації внутрішньої державної позики за 2004 рік. Негативний розвиток вітчизняної економіки буде мати ще більші негативні наслідки, адже при найменших ознаках нестабільності нерезиденти будуть продавати Українські цінні папери.

Зважаючи на вищенаведені дані, можна зробити висновок, що складання державного бюджету з дефіцитом, спираючись на значні надходження від приватизації, не є об’єктивним та економічно обґрунтованим. Адже приватизація не має ознак тривалого та постійного процесу, тобто не є підставою для отримання щорічних надходжень. Кількість великих об’єктів, що перебувають у державній власності та підлягають приватизації, досить обмежена, тому при складанні бюджету необхідно прагнути дотримання принципу бездефіцитності.

Ще одним правилом повинна стати заборона застосування грошової емісії для покриття дефіциту. У короткостроковому відображенні грошова емісія відновить номінальну рівновагу в бюджеті, проте в подальшому це неминуче призведе до значного стрибка інфляційних показників.

Фінансування державного бюджету повинно відбуватися шляхом проведення розумної та зваженої політики управління державним боргом. Використовуючи запозичені кошти, держава не дає вагомих підстав для виникнення інфляційних процесів.

Також необхідно досліджувати можливість покриття дефіциту за рахунок інших джерел, зокрема, не продавати частину прибуткових державних підприємств, а зобов’язати їх перераховувати частину прибутку до бюджету. Це є постійним і більш прогнозованим показником надходжень до дохідної частини бюджету, ніж надходження від приватизації державного майна.

Література:

1. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України від 31.03.05 № 58–59 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 58–59. – С. 4–23.

2. Бюджетний кодекс України. – 2001. – Ст. 2.

3. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федоров, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.