Сторінка
2
Зміст початкового курсу математики може бути викладений і засвоєний на різних ступенях глибини і деталізації. Для початкової ланки шкільної освіти достатньо передбачити два ступені. Перший ступінь – це рівень обов’язкової математичної підготовки, що має бути досягнутий всіма учнями; другий – учнями, які проявляють схильність та інтерес до математики (їм створюються умови для досягнення вищих результатів).
Для забезпечення другого рівня матеріал чинних підручників з математики доповнюється системою змістовно-логічних ігор, системою нестандартних задач і завдань розвиваючого характеру, арифметичними й логічними задачами вищого ступеня трудності (в підручниках такі задачі позначені зірочками).
Отже, молодші школярі навчаються за єдиною програмою і однаковими підручниками для всіх учнів даного класу, але підручники побудовані на двох рівнях трудності.
Перейдемо безпосередньо до аналізу програми початкового курсу математики. Такий аналіз передбачає розкриття особливостей змісту і побудови початкового курсу математики; з’ясування зв’язків у вивченні програмового матеріалу (зокрема, арифметичного, алгебраїчного й геометричного), у вивченні теорії і формуванні вмінь і навичок практичної спрямованості курсу. Аналіз програми включає характеристику визначальних методичних спрямувань у вивченні кожної з її основних тем. Розподіл програмового матеріалу повинен подаватися за роками навчання. (У програмі також вказані основні вимоги до знань і умінь учнів на кінець навчання в кожному класі).
Структура програмового матеріалу. Опрацювання понять про натуральне число і арифметичні дії проводиться протягом усього навчання в початкових класах. Ставляться завдання сформувати в учнів уявлення про натуральні числа; домогтися усвідомлення математичних понять і арифметичних дій, знання таблиць кожної дії та прийомів усного й письмового виконання дій; виробити міцні обчислювальні навички. На основі правил порядку виконання дій та властивостей арифметичних дій учні повинні вміти знаходити значення числових виразів, у тому числі виразів з дужками на три-чотири операції.
Робота над нумерацією та арифметичними діями будується в початковому курсі концентрично. Програмою намічена система поступового розширення області розглядуваних чисел: перший десяток, другий десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа (в межах мільйона). У межах першого і другого десятків розглядаються лише дії додавання і віднімання (табличні випадки та випадки, пов’язані з нумерацією чисел), а в межах решти концентрів – усі арифметичні дії. Принцип «концентричності» в основному стосується нумерації і арифметичних дій. Інші питання програми вивчаються за лінійним принципом. Тому точніше буде сказати, що програмовий матеріал вивчається за концентрично-ліній-ним принципом. Навчання починається з невеликих чисел. Числова область поступово розширюється і вводяться нові поняття. Така побудова курсу забезпечує систематичне повторення і поглиблення знань і вмінь, відповідає психологічному розвитку учнів. Особливо вона корисна для формування поняття про систему числення. Поняття розряду, розрядної одиниці, розрядного числа, а також класу і одиниці класу знаходять свій розвиток від концентру до концентру.
Методичне спрямування вивчення основних тем визначається як самою програмою, так і системою вправ і задач, що реалізуються в стабільних підручниках з математики для початкових класів. Розглянемо їх відповідно до підручників, що діють у загальноосвітніх школах України.
Таблиці множення складають на основі відповідних випадків додавання однакових доданків, а таблиці ділення – на основі зв’язку дій множення і ділення, тобто з таблиць множення. Всі таблиці мають бути засвоєні дітьми напам’ять. Для опрацювання таблиць множення кожного з чисел в середньому відводиться 5–7 уроків, стільки ж часу – на одну таблицю ділення. Опрацювання матеріалу проводиться в такій послідовності: ознайомлення з дією множення, складання і заучування таблиці множення числа 2, ознайомлення з дією ділення, зв’язок дій множення і ділення; складання і заучування таблиці ділення на 2; складання і заучування таблиць множення числа 3 і ділення на 3 і т. д.
Отже, як бачимо, вивчення табличного множення та ділення займає чільне місце у методиці навчання математики початкової ланки освіти, а отже потребує вивчення та вдосконалення методичної бази, організаційно-методичних прийомів та апробації різних методик.
Засвоєння таблиць множення та ділення
Однією з основних тем програми з математики для II класу є множення і ділення в межах 100. Ця тема включає ряд питань теорії, на основі якої вивчають табличне множення і ділення, позатабличне множення і ділення, ділення з остачею і особливі випадки множення та ділення (з одиницею і нулем).
До табличного множення належать випадки множення одноцифрових натуральних чисел на одноцифрові натуральні числа, результати яких визначають на основі змісту дії множення (знаходять суми однакових доданків), наприклад: 8 • 2, 6 • 3, 5 • 4.
Випадки ділення, які відповідають цим прикладам, також називають табличними, наприклад: 16: 2, 18: 6.
До позатабличних випадків належать множення і ділення в межах 100 двоцифрового числа на одноцифрове, множення одноцифрового на двоцифрове, а також ділення двоцифрового числа на двоцифрове.
До особливих випадків належать множення і ділення з числом нуль, а також множення і ділення на 1.
Внаслідок вивчення множення і ділення в межах 100 учні повинні засвоїти певний обсяг теоретичних знань: поняття про дії множення і ділення, зв’язок між компонентами і результатами дій множення і ділення, деякі властивості дій; знати напам’ять таблицю множення і відповідні випадки ділення, засвоїти ряд обчислювальних прийомів.
Розглянемо методику роботи над кожним з названих розділів.
Табличне множення і ділення. Табличне множення і ділення вивчають у два етапи. На першому етапі формують знання про самі дії множення і ділення, на другому – основну увагу приділяють засвоєнню учнями таблиць множення і відповідних випадків ділення.
На першому етапі насамперед розкривають конкретний зміст множення і ділення.
Множення і ділення з початку їх вивчення доцільно розглядати окремо, оскільки основним при цьому є розкриття не взаємозв’язку між ними, а конкретного змісту цих дій.
Множення розглядають як знаходження суми однакових доданків. Діти повинні засвоїти зв’язок між додаванням і множенням, навчитися розуміти зміст кожного компонента добутку: число, яке беруть доданком, – перший множник; число, яке показує, скільки однакових доданків, – другий множник. Конкретний зміст ділення розкривають за допомогою відповідних операцій з множинами, під час розв’язування задач на ділення на вміщення і на рівні частини.
Розкриваючи конкретний зміст множення, треба насамперед розширити досвід учнів у виконанні відповідних операцій над множинами. Ще в І класі під час вивчення нумерації, додавання і віднімання в межах 10 і 100 доцільно ввести лічбу пар предметів, трійок і т. д. і пропонувати задачі (приклади) на знаходження суми однакових і неоднакових доданків: