Сторінка
1

Позакласне заняття з виховання почуття патріотизму в дітей на тему "Державні символи України"

Державні символи України

Мета. Поглибити знання дітей про державну символіку України, виховати в учнів почуття патріотизму та любові до рідного краю. Сприяти розвитку інтересу до правознавства.

Оформлення. (у далині сцени прикріплено тризубець і слова):

Ні, не згине Україна!

Відродиться мила.

Свій народ вона до щастя

Піднесе на крилах.

Етапи проведення.

І. Підготовчий.

Ми з учнями домовилися про проведення свята, визначили тему та основний зміст заходу, розподілили ролі та обов’язки.

ІІ. Безпосередня підготовка до проведення.

Було проведено дві репетиції, підготоване оформлення сцени.

ІІІ. Проведення свята.

Після обіду всі діти зібралися в актовому залі, попередньо були запрошені класний керівник та вчителі. Діти організовано провели свято.

ІV. Підведення підсумків.

Оскільки всі діти в однаковій мірі брали участь у проведенні заходу, то враження, висловлені ними, виявилися позитивними і більшість дітей запропонували ще підготувати і провести день іменинника у подібній формі.

Хід заходу.

1-й ведучий.

Україно! Мій коханий краю,

Мати наша рідна і свята!

Небо чисте над тобою має,

Медом диха нива золота.

Ми з тобою завжди, Україно!

2-й ведучий.

Ми з тобою разом повсякчас,

Поки б’ється в грудях серце вірне

І допоки в душах жар не згас.

Мова наша ніжна калинова,

В серці у моєму ти завжди!

Я з тобою лину знову й знову

В майбуття омріяні світи .

1-й ведучий. Україна! Скільки глибини у цьому співочому слові .Це – золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес.

2-й ведучий. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна.

1-й ведучий. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазури роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю.

2-й ведучий. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою свободу і честь.

1-й ведучий. Кістьми синів і дочок наша свята земля, щедро кров’ю і сльозами залита.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми українці!

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми в Україні – таки ж український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

Я до себе кажу і до кожного з нас: «Говори!»

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати.

Запитаймо у себе: відколи і якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості свідомості наші збагнути не змога,

Чом солодший од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок од порога.

Українці мої! Як гірчать мені власні слова .

Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

І тоді в мене ниє крамоли осколок тупий,

Мене думка одна обсідає і душить на славу:

Ради кого Шевченкові йти було в орські степи,

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил,

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна .

2-й ведучий. Пройшло вже 15 років від дня, коли потоки людей під синьо-жовтими прапорами виповнювали майдани українських міст і сіл, святкували день Незалежності! Здавалося, назавжди щезає з нашої землі ненависницький, чужинський режим, що стільки років нищив народ український. У той день не одного українського серця торкнулася надія – вибороли осягнули свій історичний шанс! Починаємо будувати Соборну Самостійну Україну.

1-й ведучий. Шановні гості! Вашій увазі пропонується усний журнал «Державні символи України». Перша сторінка нашого журналу присвячена події, яка схвилювала весь світ – це проголошення незалежності України.

.Там упала бомба стопудова,

І земля розсипалась кущем.

Довго, довго зяяла пустиня,

Та весна взяла свої права.

Там розквітла квітка жовто-синя,

І сказала людям: «Я жива!»

Чому це весняним світлом

Людям осяяло лиця?

Зацвіла синьо-жовтим цвітом

України древня столиця.

Довго була в нарузі

Історія наша багата.

Шикуймося в лави, друзі!

Сестро, стань ближче до брата!

Будемо разом радіти,

Що дочекалися свята.

Візьміться за руки, діти,

Бедемо пісню співати.

Пісню слави полеглим,

Живим – відродження пісню,

Хоч і було нам нелегко,

Та ми народились не пізно.

Була велика руїна,

Було страждання безкрає,

Але – не вмерла Вкраїна,

Душа наша не вмирає!

2-й ведучий (зачитує). Акт проголошення незалежності України. Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависала була над Україною, в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року:

- продовжувати тисячолітню традицію державотворення в Україні,

- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України

1-й ведучий (зачитує). Постанова Верховної Ради Української Соціалістичної Республіки

Про проголошення незалежності України.

Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки постановляє: проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинним на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавтства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акту проголошення незалежності.

М. Київ

24 серпня 1991 року

Голова Верховної Ради Української РСР

Л. Кравчук

2-й ведучий. Здійснилася віковічна мрія українського народу, який сказав тверде і остаточне ТАК – 1 грудня 1991 року. Результати референдуму свідчили єдність всіх наших помислів і прагнень. Україна стала вільною! Слава ж нашій Україні – вільній, воскресаючій, соборній!

Яка краса: відродження країни!

Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів.

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.