Сторінка
2

Позакласне заняття з виховання почуття патріотизму в дітей на тему "Державні символи України"

Коли відкільсь взялася міць шалена,

Як буря все живе схопила, пройняла.

І ось, дивись, - в руках знамена

І гімн побід співа невільна сторона.

1-й ведучий. Друга сторінка журналу присвячується нашій святині – Українському державному прапору.

«І стяг синьо-жовтий – над нивами і водами,

В небі твоїм на вітрах степових .»

Здійнявся вперше він над Галицько-Волинським

Князівством, що відтак об’єднує під ним

Ще й землю Київську наперекір дрібним

Сваркам і всупереч загарбникам чужинським.

Із воєводою Дмитром, як побратим,

Боровся мужньо він під натиском ординським,

Данило Галицький над орденом Добжинським,

Під стягом переміг небесно-степовим,

У синім кольорі була ознака миру,

А в жовтому народ плекав велику віру

На власний розвиток, просвіту міст і сіл.

- Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образом животворного Христа.

- Значення стягів, як святині, зростає – жодне військо без прапора не вирушало у похід і не виступало в бій.

- Історичні джерела донесли до нас скупі відомості про кольори прапорів Київської Русі. У 1910 році синій і жовтий кольори називали державними кольорами Давньої Русі, спадкоємицею якої була передусім Україна.

- Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого й синього кольорів . Згідно з нею, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, - монгольського походження «хох» - означає синій, голубий, небесний, «улу» - жовтий. Кінцева голосна редукується – маємо теперішнє звучання – хохол.

- Для нашої, залитої світлом країни, жовтий і синій кольори були і є найбільш підхожі. Це чудесно зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи свої хати спершу в синє, а з затилля в жовте. Ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив сам в жовтій і лазуровій окрасці: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтими очеретами і рудими скелями.

Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.

- « .Бій одлунав. Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов . ». Кожен, безперечно, пам’ятає ці слова з балади В. Сосюри. Адже саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існування національного прапора своєї держави. Прапори, як нас вчили, ворожого, націоналістичного, бо під ним, мовляв, воювали проти радянської влади й народу петлюрівці й бендерівці.

- Досі не стерлося відчуття в ті дні, коли „стало можна”. Ідеш вулицею, уздовж якої, а також на будинках, тріпочуть на вітрі синьо-жовті прапори – аж душа завмирає від великої радості й превеликого щастя. Не вистачило лише невеликої формальності, але і вона тепер відпала. 28 січня сесія Верховної Ради нашої республіки більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним прапором України. Це велика подія і велика наша перемога. Ревно ж бережімо нашу святиню і стараймося ніколи й нічим не заплямувати її.

Живи, Україно, живи для краси,

І сили, і слави, і волі.

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Довіку тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі,

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні знамена в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою.

1-й ведучий. Зпрошуємо переглянути третю сторінку нашого журналу, що присвячена золотому, непокорному тризубу:

Тризуб (як сокола, що йде в піке),

Облюбував собі на ловах Рюрик.

І віщий князь Олег на вежах бурих

Лишав його зображення стрімке,

На печенігів, половців у шкурах

Цей герб наводив жах – було й таке!

Й дерево життя змогло вінке

Не вимерзти в холодних кучугурах.

Сам Олександр здіймав Тризуб увись,

Як з півночі посунули колись

Навали шведів і тевтонів сила,

І коли схрестились грізно меч і спис,

А для наук йому розправив крила

Засновник Академії – Могила.

- Про походження, ідею і значення знаку тризуба в Україні, як державного герба, національного знаку і релігійного символу, писали більш як 50 авторів.

Як державний герб тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року малою радою в Коростені. Як герб тризуб залишився і в часи гетьманату, а далі й за Директорії. Від часу об’єднання УНР і ЗУНР державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.

- Михайло Грушевський вважав, що лише УНР – „єдина спадкоємиця Русі на визнання знаку тризуба”. І ось, 19 лютого 1992 року за пропозицією Президента України Л. Кравчука сесія Верховної Ради затвердила малий герб України.

Як птах золотий, в переливах

На прапорі має, горить.

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будем ми жить.

Це хліб наш, вугілля і цукор,

Степи плодовиті, моря .

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжли горять.

Це наша любов, наша мужність,

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісні нової доби.

Це юність, це клич поколінням,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Золотий непокірний тризуб.

2-й ведучий.

«Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре,

Та ми крикнім: „Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!»

- Так, так ви не помилилися, наступна сторінка нашого журналу присвячена національному гімну України.

- Яка краса: Відродження країни! Ще рік, ще день назад.

- Пісня – душа народу, національні гімни – найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою незалежність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його заступали патріотичні пісні, що не охоплювали досі всього народу, розмежованого кордонами австро-угорської та російської монархії.

- Яскравим проявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета й етнографа Павла Чубинського „Ще не вмерла Україна”.

- Жодному нашому творові української літератури не судилась така велична і . трагічна доля.

- Велична, бо в цьому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

- Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили.

- Відроджуються, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і «Ще не вмерла Україна». Тисячі синів українського народу з цим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських тюрмах, ішли на заслання, гинули героїчною смертю у повстанських загонах.

Ти не згинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік. І світ – зоря,

Твоя зоря засяє,

Поглянь – слов’янство оживає

І сили пробує свої:

Ганебні ярма розбиває,

Докупи всіх синів скликає .

А то ж усе брати твої!

Ні, не умре ніколи мова,

Якою син співає твій,