Сторінка
16

Розвиток функціональних особливостей пам'яті в процесі навчальної діяльності молодшого школяра

За Павловим, сильнi рухливi і врiвноваженi типи (сангвiніки) вiдзначаються великою швидкiстю формування позитивних i негативних умовнорефлекторних реакцiй. Умовний рефлекс здебільшого закрiплюється вже пiсля 1-З спроб. Прокладений нервовий зв’язок достатньо мiцний i в разi потреби здебiльшого легко й точно актуалiзується. У свiтлi цих даних пам’ять сангвiнiка є найдосконалiшою: швидке запам’ятання й пригадування при тривалому й точному утриманнi запам’ятовуваного матерiалу.

Холерики здебiльшого теж легко (нерiдко пiсля 1–3 спроб) утворюють позитивнi тимчасовi зв’язки, проте з великими труднощами – довго й болiсно – формують реакцiї гальмування i розрiзнення (диференцiювання). диференцiювання цi здебiльшого так i не бувають повними, абсолютними. В тривалостi й точностi збереження рефлексiв, а також в оперативностi їх вiдтворення сильнi збудливi типи здебiльшого також поступаються сангвінікам.

Отже, типологiчна специфiка умовнорефлекторної дiяльностi є досить чiтко окресленою. Останнiми десятирiччями дослiдження в цiй галузi йшли не в планi типiв, а в аспектi окремих нервових властивостей (головним чином, сили й рухливостi нервових процесiв). Але тут картина виявилася склад – нiшою i заплутанiшою. Це повною мiрою стосується i дослiджень процесiв пам’ятi.

Загалом, як бачимо, це дослiдження в свїх головних результатах зiставлення окремих нервових властивостей з продуктивнiстю пам’ятi, як i попереднi працi iнших авторiв, не є однаковим. Тому здобутий матерiал було осмислено не лише у вузько-функцiоналъному планi, а й в комплексному, типологічному охопленнi фактiв. Такий синтегичний пiдхiд, на нашу думку бiльш продуктивним.

Образна пам’ять (кількість впізнавання кленових листкiв з 5 пред’явлень) за типами дала такi результати: сангвiнiки – 4,3, холерики – 3,8, флетматики – 4,5, сильнi типи в середньоу – 4,2, меланхолiки – 3,8. Таким чином, можна говорити, що сила i зрiвнбваженiть нервових процесiв сприяють обранiй пам’яті, а незрiвноваженiсть i слабкiсть їх – нi.

Для запам’тання коротких вiршiв тим самим групам досліджуваних потрiбна була така кiлькiсть повторень: сангвiнiкам – 2,7, холерикам – 3,9, флегматикам – 4,3, сильним типам разом – 3,7, меланхолiкам – 3,8. 3 обута картина мнемiчних успiхiв цiлком узгоджується з павловською характеристикою замикальної, умовнорефлекторної функцiї, що про неї йшлося на початку. Значна частина дослiджуваних запам’ятовувала вiрш з 1–2 повторень (здебiльшого це будли сангвiнiки). Це засвiдчуэ високi мнемiчнi здатностi дiтей цього вiку.

Типологiчнi особливостi успiшностi та розумового розвитку досліджуваних

Наведенi данi не дають пiдстав для широких узагальнень. Особливо це стосується таких малочисельних груп, як флегматики, меланхолiки. Звичайно, тут позначився фактор випадковостi, що обидва учнi, з яких складалася ця група флегматикiв були слабенькими в навчаннi i загальному розвитку, а група меланхолiкiв, навпаки, дещо сильнiша, нiж звичайно.

За бажанням, пам’ять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна вiдмiннiсть мiж людьми з доброю пам’яттю та з поганою в тому, що однi вмiють нею послуговуватися, тренують її, а iншi – нi.

Тому ми весь час в процесі своєї педагогічної діяльності привчаємо учнів дотримуватись основних законів пам`яті.

Iх усього лише сiм.

1. Думайте. На думку нiмецького письменника I. Лiхтенберга, люди мало запам’ятовують через те, що самi дуже мало думають. Отож обов’язково намагайтеся в усьому вiднаходити змiст. Не варто затуляти вуха руками й утуплюватися поглядом у текст, повторюючи подумки рядок за рядком. Цi титанiчнi зусилля не зарахуються, бо в даному разi важливим є не процес, а результат. Останнiй буде значно кращим, якщо ви спробуєте знайти в текстi провiдну думку, видiлити її аргументацiю, вiдмiтити перехiд до наступно – тобто попрацюєте в книжцi з олiвцем, зробите конспект.

Вчiться не лише вiдповiдати на запитання, а й ставити їх. Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо в книжцi є вiдповiдi на вашi заперечення-то проконтролюйте себе, якщо немає – намагайтеся вiдповiдати самi, одночасно перевiряючи переконливiсть авторської позицi. Пам’ятайте, що порiвняно з автором ви займаєте вигiднiшу позицiю: можете будь-якї митi його зупинити, запитати, можете скiльки зангодно повертатися до обговорення однiс й тiс ж думки. А от автор має все це терпiти й думати про переваги свого викладу.

2. Цiкавтесь. Якщо мова йде не про дозвiльне читання, аби витратити час у дорозi, то, напевне, прочитане вам для чогось-таки потрiбне. Орiєнтуйтесь на поставлену мету, адже вашi зусилля – заради неї. Оцiнiть, що ви матимете з цiєї iнформацi, i якщо користь дiйсно очiкується, то читати стане набагато цiкавiше. Якщо ж нi, то помiркуйте над словами англiйського фiлософа Б. Стюарда: «Не читай того, чого не хочеш запам’ятати, i не запам’ятовуй того, чого не маєш на метi застосовувати».

Iншими словами: щоб їжа була корисна – їжте з апетитом. Ця астрономiчна аналогiя пiдводить нас до наступного закону.

З. «Iжте слона частинами». Завтра екзамени, але ви налаштованi рiшуче, тому що попереду цiлий день та ще й нiч. Вiддаючи належне вашим здiбностям, ми готовi припустити, що до ранку ви опрацюєте-таки пiдручник i навiть будете пам’ятати його змiст десь до обiдньої пори – рiвно стiльки, щоб успiшно вiдповiсти на кiлька запитань екзаменатора. Та майте на увазi, що до книги рекордiв Гiннеса та до мiцних знань ведуть рiзнi шляхи. Аби не нарiкати потiм на дiряву пам’ять, подумайте: чому, примiром, сiм раз вiдмiряй – а раз вiдрiж? А не п’ять чи десять? Чому перш нiж вiдрiати, треба сiм раз вiдмiряти, i чому саме семеро одного не чекають? А ще були сiм давньогрецьких мудрецiв, сiм чудес свiту. Та й сiм днiв тижня навряд чи випадковiсть.

Психологи розшифрували секрет магічної сiмки. Виявляється, таким є середнiй об’єм нашої оперативної пам’ятi – за одночасного сприйняття вона здатна втримати близько семи об’єктiв. Облич, предметiв, слiв, фраз, параграфiв – будь-чого. Причому легше запам’ятовуються перший та останнiй елементи ряду. Недарма останнє слово в суперечцi кожний намагається залишити за собою; бо швидше за все в пам’ятi залишиться саме воно, а не попереднi тривалi дебати.