Сторінка
2

Підсистема вправ для формування граматичних навичок аудіювання і читання на початковому ступені навчання англійської мови в середній загальноосвітній школі

Звичайно, весь матеріал поділено на блоки, частини і подається поступово та нерозривно з лексичним, орфографічним матеріалом.

Неможливо відірвати граматику від мовлення, а без граматики неможливо оволодіти будь-якою формою мови, так як граматика поряд із словниковим і звуковим складом являє собою матеріальну основу мовлення. Для граматики належить організаторська функція. В корі головного мозку діє система стереотипів, яка диктує правила організації слів у зв’язне мовлення. Система стереотипів визначає існування інтуїтивної граматики, яку носить в собі кожна людина рідною мовою і яка формується сама по собі в процесі мовленнєвої практики дитини. В кожній мові набір граматичних типів речень і типів зв’язку між словами не такий вже великий. Дитина, яка починає розмовляти постійно чує одні й ті ж граматичні структури. Вона часто, хоча й безсистемно, повторює однакові типи фраз. В результаті в мозку дитини фіксуються узагальнені схеми граматичних структур речень, які потім переходять в еталон, зразок для побудови будь-яких фраз. У дитини, таким чином, складається система фразових стереотипів (термін Жинкіна) – внутрішніх психічних сполучних схем речень. При вивчені іноземної мови також необхідно запустити механізм стереотипів на основі відібраного граматичного мінімуму, тобто створити інтуїтивну граматику, яка б сприяла організації мовлення на іноземній мові. Для цього при вивченні граматики іноземної мови особлива увага повинна бути приділена теорії і її оптимальному поєднанню з мовленнєвою практикою, а також принципу свідомого сприйняття. Роль цього принципу при оволодінні граматичним матеріалом особливо велика. Це визначається узагальнюючими властивостями граматики, закономірності якої охоплюють цілі ряди слів, що полегшує оволодіння мовою. Пам’ять людини краще зберігає узагальнені явища, тому найкраще запам’ятовуються правила, що охоплюють більше слів, а це ще й збільшує словниковий запас учнів. Програма і діючі підручники визначають структури, якими потрібно оволодіти на різних етапах навчання, а забезпечити їх повторюване використання учнями в мовленні повинен вчитель. Від того, наскільки методично грамотно він буде вирішувати цю задачу, залежить, чи навчаться школярі граматично правильно оформляти своє мовлення.

Теоретичні основи формування в учнів рецептивних граматичних навичок

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними – граматичними навичками аудіювання та читання.

Сформованість рецептивної граматичної навички одна з передумов функціонування вміння розуміти думки інших людей в усній і письмовій формах. Першою операцією у формуванні рецептивної граматичної навички є сприймання звукового або графічного образу граматичної структури. Якщо рецептивна навичка сформована, сприйняття супроводжується розпізнаванням граматичних форм і співвіднесенням їх з певним значенням.

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють 5 рівнів мовленнєвих одиниць:

рівень словоформи (слово в його граматичній формі);

рівень вільного словосполучення;

рівень фрази (речення);

рівень понадфразової єдності (відрізок мовлення з трьох – чотирьох речень);

рівень цілого тексту.

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є рівні 1 – 4, тому що на рівні тексту навички мають уже функціонувати, а не формуватися. На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. Це так званий активний граматичний мінімум.

Рецептивний граматичний мінімум – це граматичні явища, які учні повинні розуміти на слух і при читанні. Рецептивна граматична навичка – це автоматизована дія по впізнаванню і розумінню морфологічних форм і синтаксичних конструкцій в письмовому та усному тексті. Для ознайомлення з формою, значенням і використанням граматичного явища використовується зв’язний текст, поданий для сприйняття на слух чи для читання. Текст – типове середовище для даного граматичного явища і водночас зразок майбутнього висловлювання учнів.

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють 5 рівнів мовленнєвих одиниць:

рівень словоформи (слово в його граматичній формі);

рівень вільного словосполучення;

рівень фрази (речення);

рівень понадфразової єдності (відрізок мовлення з трьох – чотирьох речень);

рівень цілого тексту.

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є рівні 1 – 4, тому що на рівні тексту навички мають уже функціонувати, а не формуватися. На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. Це так званий активний граматичний мінімум.

Рецептивний граматичний мінімум – це граматичні явища, які учні повинні розуміти на слух і при читанні. Рецептивна граматична навичка – це автоматизована дія по впізнаванню і розумінню морфологічних форм і синтаксичних конструкцій в письмовому та усному тексті. Для ознайомлення з формою, значенням і використанням граматичного явища використовується зв’язний текст, поданий для сприйняття на слух чи для читання. Текст – типове середовище для даного граматичного явища і водночас зразок майбутнього висловлювання учнів.

Кожна структура (або мовленнєвий зразок) складається з певного числа компонентів, розташованих у послідовності відповідно до норм даної мови. Учень, будуючи речення за аналогією, користується, як правило, не ізольованими словами, а словосполученнями, синтагмами, що входять до даної структури. Отже, щоб побудувати нове речення за аналогією до відомого мовленнєвого зразка, учень повинен заздалегідь знати всі слова в готовій формі, але він не обирає саму форму слів (відміняє іменники, дієслова і т. п.). Але важко передбачити, що учні знають форми всіх слів. Тому, починаючи із самостійного вибору словоформ, учень не може користуватися лише аналогією, йому необхідні правила, які вказують на межі можливого використання аналогії. Таким чином, правила й робота за аналогією не виключають, а розумно доповнюють одне одного. Роль правил та аналогії у навчанні та співвідношення між ними залежать від етапу навчання. На початковому етапі перевага віддається вправам, в основі яких лежать дії за аналогією; на подальших етапах, по мірі накопичення мовного матеріалу (лексики, граматики, структур), по мірі оволодіння навичками та вміннями, по мірі накопичення певних знань все більшу роль починають грати правила.

При формуванні граматичної навички необхідно дотримуватися наступної послідовності методичних дій:

1. Аналіз нового граматичного явища з точки зору визначення пов'язаних з ним труднощів у формоутворенні, засвоєння значення та функцій.

2. Визначення форми організації ознайомлення з новим граматичним матеріалом (індуктивно, дедуктивно).

3. Підбір опорних граматичних явищ, які можуть бути використані в якості підказки в оволодінні новим матеріалом. Підбирати опорний матеріал слід з урахуванням типологічних труднощів граматичного явища (тобто враховуючи його співпадіння, часткове співпадіння або відсутність в рідній мові учнів), мовленнєвого досвіду учнів, характеру граматичного явища в плані його наочної презентації.