Сторінка
3

Особливості проявів дитячої обдарованості та їх розуміння батьками

Дуже часто обдаровані діти не можуть обрати правильний шлях розв’язання соціальних та комунікативних проблем, а тому вдаються до такого типу поведінки, який сприймається довкіллям негативно. Моделі подібної поведінки та їх аналіз запропонувала К.Текекс. Вона зазначає, що перша типова ситуація невдалої поведінки обдарованої дитини виникає при спілкуванні: намагання переривати співрозмовника і пропонування своєї відповіді тоді, коли він ще не готовий на неї адекватно відреагувати. Дуже неприємною для співрозмовника є звичка обдарованої дитини виправляти інших. Ця звичка виникає з поєднання альтруїзму та дитячого егоцентризму. Остання з моделей негативної поведінки – висміювання та зневажання навколишнього. Текекс дає таку пораду: “Якщо ваша дитина постійно сміється над товаришами у грі, над братами і сестрами і навіть над педагогами - замисліться добре, чи немає серед її оточення будь-якого джерела болю, страждання…” .

Перелічені прояви особистості обдарованої дитини можуть привести до нерозуміння її ровесниками, конфліктності їх взаємовідносин, аж до ізоляції дитини з боку дітей, які мають звичайний рівень розвитку здібностей. В основі багатьох особливостей поведінки дітей, що порушують їх стосунки з людьми, лежить нерівномірність психічного розвитку. Проявляється він в тому, що високий розвиток інтелектуальних здібностей не завжди супроводжується відповідним високим емоційним і соціальним розвитком.

Аналіз особливостей психічного складу та соціальної поведінки обдарованої дитини приводить до висновку, що її власні пріоритети, схильності та захоплення вражаюче відрізняються від однолітків. Така нестандартність, на думку дослідників, породжує ряд проблем на шляху підтримки реально діючих контактів між обдарованою дитиною та навколишнім середовищем. Серед проблем, з якими зустрічаються неординарні діти в повсякденні, головними на думку Л.Холлінгзуорт, є такі: не схильність до конформізму (викликає обурення навколишніх, особливо дорослих); заглиблення у філософські проблеми (сприймається неадекватно); "внутрішня невідрегульованість", невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком; успіхи спонукають малюків і їх батьків очікувати легкості у всіх починаннях; підвищена подразливість відносно невербальних сигналів навколишніх людей (може призводити до перебільшених страхів); феномен обдарованості часто супроводжується уразливістю дитини, що пояснюється її егоцентризмом (схильні відносити все, що відбувається навколо, на свій рахунок).

І першочергове завдання батьків допомогти обдарованій дитині попередити та подолати дані проблеми і складнощі. Дорослий може допомогти розподілити зусилля дитини в часі, щоб уникнути невдач та роздратувань, адже обдаровані діти схильні починати одночасно декілька справ, що не завжди закінчується бажаним результатом. Щоб навчити дитину гідно переживати невдачі, батькам необхідно залучати її до різного виду занять, навіть до тих, де вона не демонструє високих результатів. Дитина повинна зрозуміти, що зазнавати невдач – це нормально, що їх потрібно сприймати як можливість для переоцінки ситуації, що і негативний результат може бути корисним. Важливою умовою успішного розвитку та виховання обдарованих дітей є повноцінне спілкування з ровесниками і встановлення між ними емоційно сприятливих стосунків. Тому дуже важливо поряд із здібностями розвивати моральні якості особистості дитини. Насамперед у моральному розвитку важливу роль відіграє засвоєння індивідом моральних цінностей і норм. Стабільними ціннісно-нормативними критеріями моральної свідомості і поведінки особистості є совість та обов’язок, наявність яких забезпечує розвиток таких основних ознак як чесність зі всіма її відтінками, гуманність, честь, гідність. Їх засвоєння багато в чому залежить від того, як представлені ці цінності й норми в свідомості і поведінці людей, які безпосередньо оточують індивіда, тобто батьків.

Випереджаючий розумовий розвиток дитини породжує проблемні ситуації такої складності, які вона за своїми віковими можливостями не здатна розумно й безконфліктно розв’язати. Саме тому необхідно за здібностями бачити перш за все людину з її достоїнствами та недоліками. Можна говорити про особистісну якість батьків – здатність розуміти прояви обдарованості своїх дітей та про результат цього процесу – нові міркування, висновки, погляди, які стають складовою батьківської позиції щодо обдарованих дітей і вносять зміни в поведінку батьків загалом. Тому теза про значущу роль сім’ї у вихованні дітей і розвитку їхніх здібностей є беззаперечною.